Браття, я думаю, що не маю ні в чому недостатку порівняно з ніби найвищими апостолами: хоч я і не вправний у слові, але не у знанні. Втім, ми всіляко і за всіх обставин це вам показали.
Чи скоїв я гріх, принизивши себе, щоби піднести вас, бо безвідплатно благовістив вам благовістя Боже? Інші церкви я обібрав, одержавши від них утримання для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікого не обтяжив, бо нестаток мій доповнили браття, що прийшли з Македонії. Та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем. Є істина Христова в мені, і вона підтвердить, що у краях Ахайї ніхто не зможе відібрати у мене цієї похвали. Чому ж так? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо, що люблю! Але так роблю і так робитиму, щоби не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоби вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми. Бо такі люди — лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових. І не дивно, адже сам сатана вдає із себе Ангела світла, а тому не велика річ, коли й служителі його вдають із себе служителів правди, але кінець їхній буде по їх ділах.
Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене безумним, а як ні, то прийміть мене, бодай як безумного, щоб і мені хоч трохи похвалитися. І що казатиму, скажу не від Господа, але наче в безумному захваті похвалою. І як багато хто хвалиться за плоттю, то і я похвалюся. Бо ви, розумні, охоче терпите безумних: ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас обдирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя. Із соромом визнаю́, що тут ми безсилі
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Павло не випадково наголошує, що він такий самий апостол, як і інші. Для перших християн апостольство насамперед пов’язувалося з дванадцятьма учнями, які супроводжували Христа під час Його земного служіння. Павло до цього кола не належав, тому його апостольство в декого викликало сумніви.
Сам Павло розуміє апостольство глибше: апостол — це передусім свідок Воскреслого. Він зустрів Христа на Дамаській дорозі, і ця зустріч цілковито змінила його життя. Тому Павло не просто передає чуже вчення — він свідчить про Того, Кого сам зустрів.
Правдивість свого служіння Павло підтверджує і безкорисливістю. У Коринті він проповідував безоплатно, хоча мав право на підтримку громади. Благовістя не було для нього способом здобути вигоду, становище чи славу.
Але за суперечкою про апостольство приховується щось більше. Зустріч із Христом не закінчилася Вознесінням і не стала привілеєм кількох людей, які жили дві тисячі років тому. Воскреслий Христос залишається живим, тому зустріч із Ним можлива для людини в будь-яку епоху. Павло став великим свідченням цієї істини: він не знав Христа під час Його земного служіння, але зустрів Воскреслого — і ця зустріч стала початком нового життя.
