Браття, Христос увійшов не в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоби стати нині за нас перед лицем Божим, і не для того, щоби багато разів приносити Себе в жертву, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров’ю (інакше треба було б Йому багато разів страждати від початку світу); але Він раз назавжди, в кінці віків, з’явився, щоби знищити гріх жертвою Своєю. І як людям визначено один раз померти, а потім суд, так і Христос один раз приніс Себе в жертву, щоб узяти гріхи багатьох, а вдруге зʼявиться не для очищення гріха, а для спасіння тих, що чекають Його.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?У сьогоднішньому апостольському читанні згадуються скинія Старого Завіту, Святая Святих і ковчег Завіту. Від давніх часів Церква бачила в них прообраз Пресвятої Богородиці.
Як скинія була місцем особливої Божої присутності, так Діва Марія вмістила в Собі Невмістимого Бога. Як ковчег зберігав святиню Завіту, так Вона стала живим Ковчегом Нового Завіту. Як золотий сосуд містив манну, так Богородиця носила в Собі Христа — Хліб Життя.
У Старому Завіті скинія і ковчег були великим даром Божої милості та видимим знаком Його близькості до народу. Подібно й Пресвята Богородиця є для нас особливим даром Божої любові.
Тому Її почитання — не щось відокремлене від Христа. Навпаки, воно веде нас до Нього. У Богородиці ми бачимо людину, яка цілковито відкрилася Богові й стала місцем Його приходу у світ.
Саме тому Її образ сповнює Церкву радістю: через Неї до нас прийшов Сам Христос.
ЄВАНГЕЛІЄпро гармонію думок і вчинків
Лк. 10:38-42; 11:27-28
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Кожна людина живе ніби у двох світах — внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній світ — це простір наших думок, молитви, переживань, пошуку Бога і рішень, які ми приймаємо. Зовнішній — це наші вчинки, праця, служіння і стосунки з іншими людьми.
Образами цих двох вимірів можна побачити Марію і Марфу. Марія слухає Христа, Марфа служить Йому. Але не варто протиставляти їх і робити висновок, ніби одна обрала правильний шлях, а друга — неправильний. Христос любив обох.
Навіть нарікання Марфи свідчить про ту близькість, яка була між нею, Марією та Ісусом. Так говорять лише з тим, кого вважають своїм і кому довіряють.
Тому головне тут — не вибір між спогляданням і діяльністю, молитвою і працею. Християнське життя потребує їхньої єдності. Наші думки, молитва і внутрішній пошук мають переходити у вчинки, а зовнішня діяльність — народжуватися зі слухання Бога.
Справжня духовна зрілість — це гармонія Марії і Марфи в одній людині: слухати Христа і водночас служити Йому.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Четвер, 1 жовтня 2026
Святці: Покрова Пресвятої Богородиці. Прп. Романа Солодкоспівця. Прмч. Михаїла. Ікон Божої Матері «Ласкава Станіславська», Барської, Гербовецької, Касперівської, Люблінської Апостол: Євр. 9:24–28 · Євангеліє: Лк. 10:38-42; 11:27-28 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро ту, що вмістила НевмістимогоЄвр. 9:24–28
Браття, Христос увійшов не в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоби стати нині за нас перед лицем Божим, і не для того, щоби багато разів приносити Себе в жертву, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров’ю (інакше треба було б Йому багато разів страждати від початку світу); але Він раз назавжди, в кінці віків, з’явився, щоби знищити гріх жертвою Своєю. І як людям визначено один раз померти, а потім суд, так і Христос один раз приніс Себе в жертву, щоб узяти гріхи багатьох, а вдруге зʼявиться не для очищення гріха, а для спасіння тих, що чекають Його.
КОМЕНТАРдо Апостола
У сьогоднішньому апостольському читанні згадуються скинія Старого Завіту, Святая Святих і ковчег Завіту. Від давніх часів Церква бачила в них прообраз Пресвятої Богородиці.
Як скинія була місцем особливої Божої присутності, так Діва Марія вмістила в Собі Невмістимого Бога. Як ковчег зберігав святиню Завіту, так Вона стала живим Ковчегом Нового Завіту. Як золотий сосуд містив манну, так Богородиця носила в Собі Христа — Хліб Життя.
У Старому Завіті скинія і ковчег були великим даром Божої милості та видимим знаком Його близькості до народу. Подібно й Пресвята Богородиця є для нас особливим даром Божої любові.
Тому Її почитання — не щось відокремлене від Христа. Навпаки, воно веде нас до Нього. У Богородиці ми бачимо людину, яка цілковито відкрилася Богові й стала місцем Його приходу у світ.
Саме тому Її образ сповнює Церкву радістю: через Неї до нас прийшов Сам Христос.
ЄВАНГЕЛІЄпро гармонію думок і вчинківЛк. 10:38-42; 11:27-28
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Кожна людина живе ніби у двох світах — внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній світ — це простір наших думок, молитви, переживань, пошуку Бога і рішень, які ми приймаємо. Зовнішній — це наші вчинки, праця, служіння і стосунки з іншими людьми.
Образами цих двох вимірів можна побачити Марію і Марфу. Марія слухає Христа, Марфа служить Йому. Але не варто протиставляти їх і робити висновок, ніби одна обрала правильний шлях, а друга — неправильний. Христос любив обох.
Навіть нарікання Марфи свідчить про ту близькість, яка була між нею, Марією та Ісусом. Так говорять лише з тим, кого вважають своїм і кому довіряють.
Тому головне тут — не вибір між спогляданням і діяльністю, молитвою і працею. Християнське життя потребує їхньої єдності. Наші думки, молитва і внутрішній пошук мають переходити у вчинки, а зовнішня діяльність — народжуватися зі слухання Бога.
Справжня духовна зрілість — це гармонія Марії і Марфи в одній людині: слухати Христа і водночас служити Йому.
