Браття, хто сіє скупо, той скупо й пожне, а хто сіє щедро, той щедро й пожне. Кожен приділяй із ласки серця, не в смутку і не з примусу, бо того любить Бог, хто дає з радістю. Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоби ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло, як написано: «Щедро роздав він бідним; праведність його перебуває повік». Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, примножить посіяне вами і зростить плоди праведності вашої, так щоби ви були багаті всім на всяку щедрість, яка через нас викликає подяку Богові.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло з батьківською турботою говорить про допомогу, яку коринфські християни збирають для Єрусалимської Церкви. Він хоче, щоб цей дар був справді вільним і щирим — «як благословення, а не як примус».
Для Павла милосердя важливе не лише тому, що воно допомагає тим, хто перебуває в нужді. Воно ще й народжує подяку Богові та стає благословенням для самих тих, хто дає.
Апостол порівнює щедрість із посівом: «Хто сіє скупо, той скупо й пожне, а хто сіє щедро, той щедро й пожне». Йдеться не про матеріальну вигоду, а про духовний плід. Вільно віддаючи своє, людина вчиться довіряти Богові, звільняється від прив’язаності й відкриває серце для благодаті.
Справжній дар не народжується зі страху, обов’язку чи тиску. Він стає благословенням тоді, коли дається з любов’ю.
І саме тут відкривається парадокс Євангелія: віддаючи, людина не бідніє, а духовно збагачується.
ЄВАНГЕЛІЄпро світло, що полонить серце
Луки 5:1-11
Одного разу стояв Ісус біля озера Геннісаретського, і побачив два човни, що стояли біля озера; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті. Увійшовши ж в один із човнів, який належав Симону, Він попросив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав народ із човна. А як перестав говорити, сказав Симонові: «Повернися на глибину й закиньте сіті свої для лову».
І сказав Йому Симон у відповідь: «Наставнику! Всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але за словом Твоїм закину сіть». І, зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть їхня. І дали знак товаришам у другому човні, щоби прийшли допомогти їм; і прийшли, й наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
Побачивши ж, Симон Петро припав до колін Ісуса, кажучи: «Вийди від мене, бо я чоловік грішний, Господи!» Бо жах охопив його й усіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона.
І сказав до Симона Ісус: «Не бійся! Віднині людей ловитимеш». І витягнувши човни на землю, залишили все і пішли за Ним.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Рибалити вдень, коли риба ховається від світла, здавалося безнадійною справою. Тим більше, що досвідчений Симон нічого не впіймав навіть уночі. Але Христос діє саме там і тоді, де люди вже нічого не очікують.
Його головний «улов» цього дня — не безліч риби й навіть не натовпи людей на березі. Справжнім уловом стали кілька рибалок, які були готові залишити звичне життя і піти за Ним.
Інші євангелісти називають їх «ловцями людей». Лука ж ніби показує, що спочатку вони самі були «впіймані» Христом — Його світлом, Його словом, самою Його Особою.
Лише той, хто сам пережив зустріч із Христом і дозволив Йому змінити своє життя, може по-справжньому свідчити про Нього іншим.
Перш ніж стати ловцями людей, апостоли самі були захоплені Христом. Саме з цього починається будь-яке справжнє служіння.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Неділя, 4 жовтня 2026
Святці: Сщмч. Ієрофея. Прпп. Елладія, Онисима, Аммона Печерських Апостол: 2 Кор. 9:6-11 · Євангеліє: Луки 5:1-11 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро благословення щедрості2 Кор. 9:6-11
Браття, хто сіє скупо, той скупо й пожне, а хто сіє щедро, той щедро й пожне. Кожен приділяй із ласки серця, не в смутку і не з примусу, бо того любить Бог, хто дає з радістю. Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоби ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло, як написано: «Щедро роздав він бідним; праведність його перебуває повік». Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, примножить посіяне вами і зростить плоди праведності вашої, так щоби ви були багаті всім на всяку щедрість, яка через нас викликає подяку Богові.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло з батьківською турботою говорить про допомогу, яку коринфські християни збирають для Єрусалимської Церкви. Він хоче, щоб цей дар був справді вільним і щирим — «як благословення, а не як примус».
Для Павла милосердя важливе не лише тому, що воно допомагає тим, хто перебуває в нужді. Воно ще й народжує подяку Богові та стає благословенням для самих тих, хто дає.
Апостол порівнює щедрість із посівом: «Хто сіє скупо, той скупо й пожне, а хто сіє щедро, той щедро й пожне». Йдеться не про матеріальну вигоду, а про духовний плід. Вільно віддаючи своє, людина вчиться довіряти Богові, звільняється від прив’язаності й відкриває серце для благодаті.
Справжній дар не народжується зі страху, обов’язку чи тиску. Він стає благословенням тоді, коли дається з любов’ю.
І саме тут відкривається парадокс Євангелія: віддаючи, людина не бідніє, а духовно збагачується.
ЄВАНГЕЛІЄпро світло, що полонить серцеЛуки 5:1-11
Одного разу стояв Ісус біля озера Геннісаретського, і побачив два човни, що стояли біля озера; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті. Увійшовши ж в один із човнів, який належав Симону, Він попросив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав народ із човна. А як перестав говорити, сказав Симонові: «Повернися на глибину й закиньте сіті свої для лову».
І сказав Йому Симон у відповідь: «Наставнику! Всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але за словом Твоїм закину сіть». І, зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть їхня. І дали знак товаришам у другому човні, щоби прийшли допомогти їм; і прийшли, й наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
Побачивши ж, Симон Петро припав до колін Ісуса, кажучи: «Вийди від мене, бо я чоловік грішний, Господи!» Бо жах охопив його й усіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона.
І сказав до Симона Ісус: «Не бійся! Віднині людей ловитимеш». І витягнувши човни на землю, залишили все і пішли за Ним.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Рибалити вдень, коли риба ховається від світла, здавалося безнадійною справою. Тим більше, що досвідчений Симон нічого не впіймав навіть уночі. Але Христос діє саме там і тоді, де люди вже нічого не очікують.
Його головний «улов» цього дня — не безліч риби й навіть не натовпи людей на березі. Справжнім уловом стали кілька рибалок, які були готові залишити звичне життя і піти за Ним.
Інші євангелісти називають їх «ловцями людей». Лука ж ніби показує, що спочатку вони самі були «впіймані» Христом — Його світлом, Його словом, самою Його Особою.
Лише той, хто сам пережив зустріч із Христом і дозволив Йому змінити своє життя, може по-справжньому свідчити про Нього іншим.
Перш ніж стати ловцями людей, апостоли самі були захоплені Христом. Саме з цього починається будь-яке справжнє служіння.
