Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, які перебувають у Филипах, із єпископами та дияконами: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дякую Богові моєму щоразу, коли згадую вас, і завжди в кожній молитві моїй за всіх вас молюся з радістю, пригадуючи вашу участь у благовісті від першого дня аж донині. Я певен, що той, хто почав у вас добре діло, звершуватиме його аж до дня Ісуса Христа, як і належить мені так думати про вас усіх, бо я маю вас у серці моїм, як співучасників моїх у благодаті, чи то в кайданах моїх, чи то в захисті та утверджені Євангелія.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Головна інтонація сьогоднішнього апостольського читання — вдячність. Павло дякує Богові за людей, у яких Господь «почав добре діло»: за їхню віру, за навернення до Христа, за участь у служінні Євангелію. Він говорить, що молиться за них із радістю.
Це важливий приклад для нас. Ми часто сприймаємо як щось звичайне тих людей, за яких насправді мали б постійно дякувати Богові: рідних, друзів, членів громади, тих, хто поруч із нами молиться, служить і підтримує.
Легко дивитися вперед — на нові справи, нові завдання, нових людей — і забувати радіти тим, кого Бог уже дав нам.
Павло показує інше ставлення. Для нього Филипійська Церква — не завершений етап минулого, а жива спільнота, яку він любить і про яку пам’ятає в молитві.
Християнська любов потребує не лише великих учинків. Вона проявляється і в простому: пам’ятати одне про одного, молитися з радістю і дякувати Богові за тих, кого Він дав нам на життєвому шляху.
ЄВАНГЕЛІЄпро знання без віри
Луки 4:37-44
Одного разу увійшов Ісус у дім Симона, а розходилася чутка про Нього по всіх місцях того краю, теща ж Симонова була в сильній гарячці; і попросили Його за неї. І, ставши над нею, Він заборонив гарячці; й залишила її. Вона ж одразу встала та служила їм.
Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, привели їх до Нього. Він же, поклавши на кожного з них руки, зцілив їх. Виходили також і біси з багатьох із криком, кажучи: «Ти Христос, Син Божий». Та Він, забороняючи, не дозволяв їм казати про те, що вони знають, що Він Христос.
А як настав день, Він, вийшовши, пішов у безлюдне місце, і шукав Його народ, і прийшов до Нього, і затримував Його, щоб не йшов від них. Він же сказав до них: «І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий». І проповідував у синагогах галілейських.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?У Євангелії бачимо парадокс: злі духи нерідко краще за людей розуміють, Хто такий Ісус. Вони впізнають у Ньому Сина Божого, тоді як багато людей залишаються сліпими до Його присутності.
Але саме знання ще не наближає до Бога. Можна правильно розуміти, Ким є Христос, і водночас залишатися далеко від Нього.
Людське духовне бачення після гріхопадіння стало нечітким. Наші страхи, пристрасті, звички й внутрішні суперечності заважають бачити Бога ясно. Тому шлях віри — це не лише отримання правильних знань, а поступове очищення серця і поглиблення стосунків із Господом.
Злі духи бачать Христа ясно, але це знання не перетворюється для них на любов, довіру чи послух.
Саме тут проходить важлива межа. Спасіння залежить не від того, наскільки багато ми знаємо про Бога, а від того, чи веде це знання до живих стосунків із Ним.
Справжня віра починається тоді, коли впізнати Христа означає також довіритися Йому і піти за Ним.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 5 жовтня 2026
Святці: Мц. Харитини. Прпп. Даміана, Єремії, Матфея Печерських Апостол: Флп. 1:1-7 · Євангеліє: Луки 4:37-44 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро радість вдячностіФлп. 1:1-7
Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, які перебувають у Филипах, із єпископами та дияконами: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дякую Богові моєму щоразу, коли згадую вас, і завжди в кожній молитві моїй за всіх вас молюся з радістю, пригадуючи вашу участь у благовісті від першого дня аж донині. Я певен, що той, хто почав у вас добре діло, звершуватиме його аж до дня Ісуса Христа, як і належить мені так думати про вас усіх, бо я маю вас у серці моїм, як співучасників моїх у благодаті, чи то в кайданах моїх, чи то в захисті та утверджені Євангелія.
КОМЕНТАРдо Апостола
Головна інтонація сьогоднішнього апостольського читання — вдячність. Павло дякує Богові за людей, у яких Господь «почав добре діло»: за їхню віру, за навернення до Христа, за участь у служінні Євангелію. Він говорить, що молиться за них із радістю.
Це важливий приклад для нас. Ми часто сприймаємо як щось звичайне тих людей, за яких насправді мали б постійно дякувати Богові: рідних, друзів, членів громади, тих, хто поруч із нами молиться, служить і підтримує.
Легко дивитися вперед — на нові справи, нові завдання, нових людей — і забувати радіти тим, кого Бог уже дав нам.
Павло показує інше ставлення. Для нього Филипійська Церква — не завершений етап минулого, а жива спільнота, яку він любить і про яку пам’ятає в молитві.
Християнська любов потребує не лише великих учинків. Вона проявляється і в простому: пам’ятати одне про одного, молитися з радістю і дякувати Богові за тих, кого Він дав нам на життєвому шляху.
ЄВАНГЕЛІЄпро знання без віриЛуки 4:37-44
Одного разу увійшов Ісус у дім Симона, а розходилася чутка про Нього по всіх місцях того краю, теща ж Симонова була в сильній гарячці; і попросили Його за неї. І, ставши над нею, Він заборонив гарячці; й залишила її. Вона ж одразу встала та служила їм.
Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, привели їх до Нього. Він же, поклавши на кожного з них руки, зцілив їх. Виходили також і біси з багатьох із криком, кажучи: «Ти Христос, Син Божий». Та Він, забороняючи, не дозволяв їм казати про те, що вони знають, що Він Христос.
А як настав день, Він, вийшовши, пішов у безлюдне місце, і шукав Його народ, і прийшов до Нього, і затримував Його, щоб не йшов від них. Він же сказав до них: «І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий». І проповідував у синагогах галілейських.
КОМЕНТАРдо Євангелія
У Євангелії бачимо парадокс: злі духи нерідко краще за людей розуміють, Хто такий Ісус. Вони впізнають у Ньому Сина Божого, тоді як багато людей залишаються сліпими до Його присутності.
Але саме знання ще не наближає до Бога. Можна правильно розуміти, Ким є Христос, і водночас залишатися далеко від Нього.
Людське духовне бачення після гріхопадіння стало нечітким. Наші страхи, пристрасті, звички й внутрішні суперечності заважають бачити Бога ясно. Тому шлях віри — це не лише отримання правильних знань, а поступове очищення серця і поглиблення стосунків із Господом.
Злі духи бачать Христа ясно, але це знання не перетворюється для них на любов, довіру чи послух.
Саме тут проходить важлива межа. Спасіння залежить не від того, наскільки багато ми знаємо про Бога, а від того, чи веде це знання до живих стосунків із Ним.
Справжня віра починається тоді, коли впізнати Христа означає також довіритися Йому і піти за Ним.
