Браття, будьте тверді, непохитні, завжди багатійте у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. Щодо збирання пожертв для святих, то робіть так, як я встановив у церквах Галатії: у перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоби не збирати, коли я прийду. Коли ж прийду, тих, кого ви оберете, пошлю з листами доставити милостиню вашу в Єрусалим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Наприкінці свого послання апостол Павло переходить від богословських тем до, здавалося б, звичайних справ — планів подорожі, допомоги іншим громадам, збору пожертв. Але для нього тут немає різкого переходу.
Павло не ділить служіння на «високе» і «приземлене», на духовне й матеріальне. Якщо справа робиться заради Христа і на користь ближніх, вона має справжню духовну цінність.
Допомогти нужденній громаді для апостола не менш важливо, ніж проповідувати про Христа і Боже Царство. У кожне доручене служіння він вкладає себе цілком, бо розуміє: перед Богом важливе не лише те, що ми робимо, а й те, як ми це робимо.
Навіть добра справа може перетворитися на звичайну зовнішню активність, якщо виконувати її формально, без любові й відповідальності.
Тому в християнському житті немає «малих» справ. Будь-яке служіння стає справді духовним тоді, коли ми виконуємо його перед Богом, віддаючи йому необхідну увагу, сили і серце.
