Браття, Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду: у Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоби схопити мене, але мене в кошику спустили з вікна в міському мурі, і я уник його рук.
Доводиться мені хвалитися, хоч це й не корисно; отже, я перейду до видінь і одкровінь Господніх. Знаю одну людину у Христі, яка чотирнадцять років тому (чи в тілі — не знаю, чи без тіла — не знаю, Бог знає) підхоплена була до третього неба. І знаю про таку людину (в тілі, чи без тіла — не знаю, Бог знає), що вона була підхоплена до раю і почула невимовні слова, яких людина не може висловити. Такою людиною можу хвалитися, собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми. А коли я захочу хвалитися, не буду безумним, бо скажу істину; але я стримаюсь, щоби ніхто не подумав про мене більше того, ніж сам бачить або чує від мене. А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровінь, дано мені жало в тіло — ангела сатани, бити мене в обличчя, щоб я не величався. Про нього тричі благав я Господа, щоби той відступився від мене. Але Господь сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі». І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами моїми, щоб оселилася в мені сила Христова.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить не просто про те, що гордість погана, а смирення добре. Його думка глибша: навіть найкращі людські досягнення можуть стати джерелом самозвеличення, якщо не змінюють серце.
Можна зробити багато добрих справ, допомогти тисячам людей, мати глибокий духовний досвід — і водночас залишитися байдужим до конкретної людини поруч.
Справжню цінність має лише те, що робить серце чутливішим до добра і зла, до чужого болю і радості. Саме так людина поступово стає зрілішою і більше уподібнюється Христові.
Навіть власні труднощі можуть стати шляхом до такого преображення. Вони повертають нас із ілюзій до реальності, показують нашу обмеженість і водночас відкривають силу мужності, довіри та віри.
Тоді Божу присутність можна побачити не лише у великих подіях, а й у звичайному дні, у простих людях, у щоденній праці й у тих малих миттєвостях, які ми часто не помічаємо.
