«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Прп. Веніаміна Печерського. Іверської та Іверсько-Мирненської ікони Божої Матері
Апостол: Флп. 2:16-23, Євангеліє: Луки 6:37-45
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро довіру в щоденних справах
Флп. 2:16-23
Браття, недаремно я біг і недаремно трудився.Та хоч я і приношу себе як узливання на жертву при служінні віри вашої, радію та тішуся з усіма вами; з того ж і ви радійте і тіштеся зі мною. Сподіваюся ж у Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом, оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас. Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу. А про надійність його ви знаєте, бо він, як син батькові, служив мені у благовісті. Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюся, що буде зі мною.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?У кожного з нас багато справ і обов’язків. Одні ми виконуємо охоче, інші — без особливого бажання. Апостол Павло дає дуже просту пораду: «Усе робіть без нарікання і сумніву».
Якщо справу потрібно зробити, постійні скарги не полегшать її. Нарікання лише забирає сили й перетворює навіть звичайний обов’язок на тягар. Якщо вже взявся — роби сумлінно.
Так само і з сумнівами. Якщо не впевнений, чи правильний шлях обрав, варто зупинитися, подумати, помолитися, перевірити рішення. Але безглуздо йти вперед і водночас постійно озиратися, сумніваючись у кожному кроці.
Християнська зрілість передбачає відповідальність за власний вибір. Потрібно вміти або сказати «так» і діяти, або чесно зупинитися й переглянути рішення.
Мир у серці починається там, де замість постійного нарікання з’являються відповідальність, довіра Богові й готовність робити те, що належить.
ЄВАНГЕЛІЄпро дар, якого ніхто не заслужив
Луки 6:37-45
Сказав Господь: «Не судіть, щоб не бути судимими; не осуджуйте, щоб не бути осудженими; прощайте, і вам буде прощено. Давайте, і дано буде вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною і переповненою дадуть вам у подолок, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам».
Сказав же притчу їм: «Невже може сліпий сліпого водити? Чи не обидва в яму впадуть? Не буває учень вищим за свого вчителя; але, вдосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
Що ж ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у власному оці не відчуваєш? Або, як можеш говорити братові твоєму: “Брате, дай я вийму сучок із ока твого”, — коли сам у власному оці колоди не бачиш? Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти сучок із ока брата твого.
Бо не буває дерева доброго, яке би приносило поганий плід, і не буває дерева поганого, яке би приносило плід добрий. Бо кожне дерево по своєму плоду пізнається: бо не збирають смокви з терену і не зрізають грона з реп’яхів. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Слова Христа «Не осуджуйте, щоб не бути осудженими» не означають байдужості до добра і зла чи заклику не помічати чужих гріхів. Йдеться про інше — про відмову ставити себе на місце остаточного судді іншої людини.
Ми майже ніколи не знаємо всіх обставин її життя, внутрішньої боротьби, страхів і причин певних вчинків. Але ще важливіше інше: перед Богом усі ми перебуваємо в однаковому становищі. Безгрішний лише Христос, а кожен із нас сам потребує милості, покаяння і спасіння.
Царство Боже не є нагородою для тих, хто зміг довести власну бездоганність. Воно дається як незаслужений дар кожному, хто готовий його прийняти.
Тому небезпечно ділити людей на «достойних» і «недостойних». Щойно ми починаємо визначати, хто заслуговує Божої милості, легко забути, що й самі живемо лише завдяки цій милості.
Неосудження — це не виправдання гріха, а смиренне визнання: остаточний суд належить Богові, а моє головне завдання — власний шлях до Царства.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Вівторок, 13 жовтня 2026
Святці: Прп. Веніаміна Печерського. Іверської та Іверсько-Мирненської ікони Божої Матері Апостол: Флп. 2:16-23 · Євангеліє: Луки 6:37-45 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро довіру в щоденних справахФлп. 2:16-23
Браття, недаремно я біг і недаремно трудився.Та хоч я і приношу себе як узливання на жертву при служінні віри вашої, радію та тішуся з усіма вами; з того ж і ви радійте і тіштеся зі мною. Сподіваюся ж у Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом, оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас. Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу. А про надійність його ви знаєте, бо він, як син батькові, служив мені у благовісті. Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюся, що буде зі мною.
КОМЕНТАРдо Апостола
У кожного з нас багато справ і обов’язків. Одні ми виконуємо охоче, інші — без особливого бажання. Апостол Павло дає дуже просту пораду: «Усе робіть без нарікання і сумніву».
Якщо справу потрібно зробити, постійні скарги не полегшать її. Нарікання лише забирає сили й перетворює навіть звичайний обов’язок на тягар. Якщо вже взявся — роби сумлінно.
Так само і з сумнівами. Якщо не впевнений, чи правильний шлях обрав, варто зупинитися, подумати, помолитися, перевірити рішення. Але безглуздо йти вперед і водночас постійно озиратися, сумніваючись у кожному кроці.
Християнська зрілість передбачає відповідальність за власний вибір. Потрібно вміти або сказати «так» і діяти, або чесно зупинитися й переглянути рішення.
Мир у серці починається там, де замість постійного нарікання з’являються відповідальність, довіра Богові й готовність робити те, що належить.
ЄВАНГЕЛІЄпро дар, якого ніхто не заслуживЛуки 6:37-45
Сказав Господь: «Не судіть, щоб не бути судимими; не осуджуйте, щоб не бути осудженими; прощайте, і вам буде прощено. Давайте, і дано буде вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною і переповненою дадуть вам у подолок, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам».
Сказав же притчу їм: «Невже може сліпий сліпого водити? Чи не обидва в яму впадуть? Не буває учень вищим за свого вчителя; але, вдосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
Що ж ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у власному оці не відчуваєш? Або, як можеш говорити братові твоєму: “Брате, дай я вийму сучок із ока твого”, — коли сам у власному оці колоди не бачиш? Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти сучок із ока брата твого.
Бо не буває дерева доброго, яке би приносило поганий плід, і не буває дерева поганого, яке би приносило плід добрий. Бо кожне дерево по своєму плоду пізнається: бо не збирають смокви з терену і не зрізають грона з реп’яхів. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Слова Христа «Не осуджуйте, щоб не бути осудженими» не означають байдужості до добра і зла чи заклику не помічати чужих гріхів. Йдеться про інше — про відмову ставити себе на місце остаточного судді іншої людини.
Ми майже ніколи не знаємо всіх обставин її життя, внутрішньої боротьби, страхів і причин певних вчинків. Але ще важливіше інше: перед Богом усі ми перебуваємо в однаковому становищі. Безгрішний лише Христос, а кожен із нас сам потребує милості, покаяння і спасіння.
Царство Боже не є нагородою для тих, хто зміг довести власну бездоганність. Воно дається як незаслужений дар кожному, хто готовий його прийняти.
Тому небезпечно ділити людей на «достойних» і «недостойних». Щойно ми починаємо визначати, хто заслуговує Божої милості, легко забути, що й самі живемо лише завдяки цій милості.
Неосудження — це не виправдання гріха, а смиренне визнання: остаточний суд належить Богові, а моє головне завдання — власний шлях до Царства.
