Браття, я від усього відмовився, і все вважаю за сміття, аби здобути Христа і знайтися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру у Христа, з праведністю від Бога за вірою; щоби пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його, щоби досягти воскресіння мертвих.
Кажу так не тому, що я вже досяг або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну і я, як досяг мене Христос Ісус. Браття, я не вважаю, що вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, пориваюся вперед. Прагну до мети, щоб отримати від Бога нагороду, до якої покликаний Ним у Христі Ісусі, отже, всі, які досконалі, так мають думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє. Втім, чого ми досягли, так і маємо думати і за таким правилом жити.
Наслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, що живуть за образом, який маєте в нас. Адже багато хто, про кого я часто говорив вам, а тепер кажу навіть плачучи, поводяться як вороги хреста Христового. Кінець їхній — погибель, їхній бог — черево, і слава їхня — в соромних членах тіла, вони думають про земне.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло наголошує: жодні заслуги й духовні досягнення не можуть зрівнятися з Христом і життям у Божому Царстві.
Праведність сама по собі не втратила значення. Але з приходом Христа відкрилася нова реальність: шлях до Царства. І тепер увесь попередній духовний досвід потрібно побачити у світлі цієї можливості.
Людині легко прив’язатися до власних досягнень і думати, що вони дають їй певні права перед Богом. Але Царство неможливо заслужити чи «купити» праведністю. Воно дається як дар кожному, хто готовий прийняти Христа.
Водночас прийняття цього дару не означає завершення шляху. Навпаки, це його початок. Павло сам розуміє, що ще не досяг мети, а лише прямує до неї.
Тому християнське життя — не накопичення духовних заслуг, а постійний рух за Христом. Минуле може бути цінним досвідом, але воно не повинно заважати нам починати знову, коли Господь відкриває перед нами новий шлях.
