Браття, не хочемо, щоби вам було невідомо про скорботу нашу, що сталася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і понад наші сили, так що ми не надіялись залишитись живими, але самі в собі мали вирок на смерть для того, щоби не на самих себе надіятися, але на Бога, Який воскрешає мертвих, Який і врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Якого ми надіємось, що і надалі визволятиме. І ви долучайтеся до молитви за нас, щоби багато хто дякував за милість, яку даровано нам за молитви багатьох.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло згадує про тяжке випробування в Ефесі, коли небезпека була настільки великою, що він уже не сподівався залишитися живим. Але він не зосереджується на подробицях своїх страждань і не виставляє їх напоказ.
Для Павла важливіше інше: пережита скорбота навчила його ще глибше покладатися на Бога. Людина легко починає вважати себе самодостатньою, коли все складається добре. А важкі обставини нагадують, наскільки ми залежимо від Божої милості.
Пройшовши через небезпеку і побачивши Божу допомогу, Павло отримав не теоретичну, а пережиту віру. Він уже знав із власного досвіду: якщо Господь провів його через це випробування, то зможе підтримати й надалі.
Так і наша довіра до Бога зростає не лише від знань, а від пам’яті про те, що Він уже зробив у нашому житті.
І водночас Павло просить інших молитися за нього. Навіть великий апостол не вважає себе настільки сильним, щоб не потребувати молитви братів. Молитва за ближнього — один із найцінніших дарів, які ми завжди можемо йому дати.
