«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Прп. Іларіона Великого. Прп. Іларіона Печерського
Апостол: Кол. 1:18-23, Євангеліє: Луки 8:22-25
✦
ПІСТГаряча їжа без олії
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро віру, що повертає до життя
Кол. 1:18-23
Браття, Христос є Глава Тіла, тобто Церкви; Він — початок, первісток із мертвих, щоби мати Йому в усьому першість, бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота, і щоби через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне й небесне.
Колись і ви за розумом були чужинцями й ворогами у злих ділах. Але тепер Він примирив вас із Собою у плоті Христа, в тілесній смерті Його, щоби поставити вас перед Собою святими й непорочними та неповинними, якщо тільки перебуваєте твердими й непохитними у вірі, і не відпадаєте від надії благовістя, яке ви чули, яке сповіщене всьому створінню під небом, і якому я, Павло, зробився служителем.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?У кількох рядках апостол Павло говорить про саму суть нашого спасіння. Христос — Глава Церкви, і в Ньому перебуває вся повнота. Через Нього Бог відкриває людині шлях назад до Себе.
Гріх віддаляє нас від Бога. Людина замикається у земному, тимчасовому, власних бажаннях і втрачає ту повноту життя, до якої була покликана.
Але Добра Новина полягає в іншому: Бог Сам захотів примирити з Собою все через Христа. Це примирення звершилося через Хрест, через любов, яка не відвернулася від людини навіть тоді, коли людина відвернулася від Бога.
Павло нагадує: ті, хто колись були відчуженими, тепер можуть бути примирені з Богом у Христі. Від нас вимагається не заслужити це примирення, а прийняти його вірою і залишатися твердими в ній.
У цьому і є велика надія Євангелія: Бог не залишив людину у віддаленні. Він Сам зробив перший крок назустріч, щоб ми у Христі знову отримали життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро віру в човні
Луки 8:22-25
Одного разу увійшов у човен Ісус і учні Його, і сказав до них: «Переправмось на той бік озера». І вирушили. Коли ж вони пливли, Він заснув. І здійнявся буревій на озері, й заливало їх, і вони були в небезпеці.
І підійшовши, вони розбудили Його, кажучи: «Наставнику, Наставнику, гинемо!» І Він, уставши, заборонив вітрові та хвилюванню води; і вони уляглись, і настала тиша. Сказав же їм: «Де віра ваша?» Вони ж, злякавшись, здивувались, кажучи один одному: «Хто ж це такий, що й вітрам наказує і воді, і слухають Його?»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Утихомирення бурі на Генісаретському озері стало для учнів новим відкриттям Христа. Раніше вони бачили, як Він зцілював хворих і визволяв людей від влади зла. Тепер же побачили, що навіть стихія підкоряється Йому.
Учні вражені й налякані, але Христос запитує їх: «Де ваша віра?» Для Нього головним було не продемонструвати Свою могутність, а навчити їх довіряти.
Вони бачили перед собою бурю і небезпеку, а Христос хотів, щоб вони побачили ще одну реальність — Боже Царство, яке вже присутнє поруч із Ним. Там, де є Христос, страх не повинен мати останнього слова.
Віра не означає, що в нашому житті більше не буде бурь. Вона означає, що навіть посеред них ми не залишаємося самі. Учні боялися так, ніби Христос, Який був у човні разом із ними, не міг їх урятувати.
Де наша віра, коли обставини стають сильнішими за нашу впевненість? Царство Боже починається там, де серед бурі ми вчимося більше довіряти Христові, ніж власному страху.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Браття, Христос є Глава Тіла, тобто Церкви; Він — початок, первісток із мертвих, щоби мати Йому в усьому першість, бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота, і щоби через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне й небесне.
Колись і ви за розумом були чужинцями й ворогами у злих ділах. Але тепер Він примирив вас із Собою у плоті Христа, в тілесній смерті Його, щоби поставити вас перед Собою святими й непорочними та неповинними, якщо тільки перебуваєте твердими й непохитними у вірі, і не відпадаєте від надії благовістя, яке ви чули, яке сповіщене всьому створінню під небом, і якому я, Павло, зробився служителем.
КОМЕНТАРдо Апостола
У кількох рядках апостол Павло говорить про саму суть нашого спасіння. Христос — Глава Церкви, і в Ньому перебуває вся повнота. Через Нього Бог відкриває людині шлях назад до Себе.
Гріх віддаляє нас від Бога. Людина замикається у земному, тимчасовому, власних бажаннях і втрачає ту повноту життя, до якої була покликана.
Але Добра Новина полягає в іншому: Бог Сам захотів примирити з Собою все через Христа. Це примирення звершилося через Хрест, через любов, яка не відвернулася від людини навіть тоді, коли людина відвернулася від Бога.
Павло нагадує: ті, хто колись були відчуженими, тепер можуть бути примирені з Богом у Христі. Від нас вимагається не заслужити це примирення, а прийняти його вірою і залишатися твердими в ній.
У цьому і є велика надія Євангелія: Бог не залишив людину у віддаленні. Він Сам зробив перший крок назустріч, щоб ми у Христі знову отримали життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро віру в човніЛуки 8:22-25
Одного разу увійшов у човен Ісус і учні Його, і сказав до них: «Переправмось на той бік озера». І вирушили. Коли ж вони пливли, Він заснув. І здійнявся буревій на озері, й заливало їх, і вони були в небезпеці.
І підійшовши, вони розбудили Його, кажучи: «Наставнику, Наставнику, гинемо!» І Він, уставши, заборонив вітрові та хвилюванню води; і вони уляглись, і настала тиша. Сказав же їм: «Де віра ваша?» Вони ж, злякавшись, здивувались, кажучи один одному: «Хто ж це такий, що й вітрам наказує і воді, і слухають Його?»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Утихомирення бурі на Генісаретському озері стало для учнів новим відкриттям Христа. Раніше вони бачили, як Він зцілював хворих і визволяв людей від влади зла. Тепер же побачили, що навіть стихія підкоряється Йому.
Учні вражені й налякані, але Христос запитує їх: «Де ваша віра?» Для Нього головним було не продемонструвати Свою могутність, а навчити їх довіряти.
Вони бачили перед собою бурю і небезпеку, а Христос хотів, щоб вони побачили ще одну реальність — Боже Царство, яке вже присутнє поруч із Ним. Там, де є Христос, страх не повинен мати останнього слова.
Віра не означає, що в нашому житті більше не буде бурь. Вона означає, що навіть посеред них ми не залишаємося самі. Учні боялися так, ніби Христос, Який був у човні разом із ними, не міг їх урятувати.
Де наша віра, коли обставини стають сильнішими за нашу впевненість? Царство Боже починається там, де серед бурі ми вчимося більше довіряти Христові, ніж власному страху.