Браття, маючи таку надію, ми говоримо дуже відверто, а не так, як Мойсей, який покривав обличчя своє, щоби сини Ізраїля не дивилися на кінець слави, що минала. Та розум їхній закам’янів: бо те саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається у Христі. Але аж до сьогодні, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, коли ж навертаються до Господа, тоді знімається покривало. Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. А ми всі з непокритим обличчям бачимо віддзеркалення слави Господньої і преображаємося в Його ж образ від слави у славу, і це від Господа, Який є Дух.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить про «покривало», яке заважає людині побачити справжній зміст Писання. Йдеться не лише про різні способи тлумачення біблійного тексту, а про щось глибше — про здатність духовно його почути.
Писання неможливо зрозуміти лише як набір слів, правил чи історичних повідомлень. За словами стоїть Божий задум, і для його сприйняття недостатньо тільки знати текст. Потрібно відкрити серце Тому, Хто через цей текст говорить.
Після Воскресіння Христос «відкрив розум» учням, щоб вони розуміли Писання. Саме у світлі Христа те, що раніше залишалося незрозумілим, набуває цілісності й нового сенсу.
Тому «покривало» спадає не просто завдяки більшій освіченості. Воно спадає тоді, коли людина звертається до Господа і дозволяє Святому Духові вести її до глибшого розуміння Божого слова.
Біблію можна багато читати й водночас залишатися лише біля її поверхні. А можна через неї зустріти Христа. Саме ця зустріч робить Писання живим словом, яке просвічує розум і змінює життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро День тиші й надії
Луки 6:1-10
Одного разу у суботу, проходив Ісус нивами, і зривали учні Його колоски і їли, розтираючи руками. Деякі ж із фарисеїв сказали їм: «Навіщо ви робите те, чого не можна робити в суботи?»
І сказав до них Ісус у відповідь: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у дім Божий, і хліби предложення взяв і з’їв, і дав тим, що були з ним, а їх не можна було їсти нікому, крім священників». І сказав їм: «Син Людський є господарем і суботи».
Було ж і в другу суботу, увійшов Він у синагогу і навчав. І був там чоловік, і рука його права була суха. Стежили ж книжники і фарисеї, чи не зцілить у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
Він же знав помисли їхні і сказав чоловікові, що мав суху руку: «Підведись і стань на середині». Він же, підвівшись, став. І сказав Ісус до них: «Запитаю вас, що можна в суботу: добро робити чи зло робити? Душу спасти чи погубити?»
І, обвівши їх усіх поглядом, сказав йому: «Простягни руку твою». Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Христос зцілює людину і в суботу. На докір за порушення суботнього спокою в Євангелії від Іоана Він відповідає: «Отець Мій дотепер діє, і Я дію» (Ін. 5:17).
Ці слова нагадують нам важливу істину: завершення творіння не означає, що Бог залишив світ напризволяще. Він не лише колись створив Всесвіт, а й постійно підтримує її буття, діє в історії та входить у життя кожної людини. Уся біблійна історія свідчить про Бога, Який шукає людину і веде її до спасіння.
Особливого змісту в цьому світлі набуває Велика субота. Христос перебуває у гробі, і Церква переживає таємничу тишу перед Воскресінням. Це вже не просто старозавітний спокій сьомого дня. Перед нами завершення одного етапу і очікування нового творіння.
А потім настає перший день тижня — день Воскресіння, початок нового життя.
Можливо, тому тиша Великої суботи так глибоко торкається християнського серця. Ми вже знаємо про перемогу Христа, але ще живемо у світі, який очікує повноти воскресіння.
Ми певною мірою всі живемо між Великою суботою і Пасхою: вже з Христом, уже з надією — і водночас в очікуванні того дня, коли все стане новим.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
АПОСТОЛпро Дух, Який відкриває Писання2 Кор. 3:12-18
Браття, маючи таку надію, ми говоримо дуже відверто, а не так, як Мойсей, який покривав обличчя своє, щоби сини Ізраїля не дивилися на кінець слави, що минала. Та розум їхній закам’янів: бо те саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається у Христі. Але аж до сьогодні, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, коли ж навертаються до Господа, тоді знімається покривало. Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. А ми всі з непокритим обличчям бачимо віддзеркалення слави Господньої і преображаємося в Його ж образ від слави у славу, і це від Господа, Який є Дух.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло говорить про «покривало», яке заважає людині побачити справжній зміст Писання. Йдеться не лише про різні способи тлумачення біблійного тексту, а про щось глибше — про здатність духовно його почути.
Писання неможливо зрозуміти лише як набір слів, правил чи історичних повідомлень. За словами стоїть Божий задум, і для його сприйняття недостатньо тільки знати текст. Потрібно відкрити серце Тому, Хто через цей текст говорить.
Після Воскресіння Христос «відкрив розум» учням, щоб вони розуміли Писання. Саме у світлі Христа те, що раніше залишалося незрозумілим, набуває цілісності й нового сенсу.
Тому «покривало» спадає не просто завдяки більшій освіченості. Воно спадає тоді, коли людина звертається до Господа і дозволяє Святому Духові вести її до глибшого розуміння Божого слова.
Біблію можна багато читати й водночас залишатися лише біля її поверхні. А можна через неї зустріти Христа. Саме ця зустріч робить Писання живим словом, яке просвічує розум і змінює життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро День тиші й надіїЛуки 6:1-10
Одного разу у суботу, проходив Ісус нивами, і зривали учні Його колоски і їли, розтираючи руками. Деякі ж із фарисеїв сказали їм: «Навіщо ви робите те, чого не можна робити в суботи?»
І сказав до них Ісус у відповідь: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у дім Божий, і хліби предложення взяв і з’їв, і дав тим, що були з ним, а їх не можна було їсти нікому, крім священників». І сказав їм: «Син Людський є господарем і суботи».
Було ж і в другу суботу, увійшов Він у синагогу і навчав. І був там чоловік, і рука його права була суха. Стежили ж книжники і фарисеї, чи не зцілить у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
Він же знав помисли їхні і сказав чоловікові, що мав суху руку: «Підведись і стань на середині». Він же, підвівшись, став. І сказав Ісус до них: «Запитаю вас, що можна в суботу: добро робити чи зло робити? Душу спасти чи погубити?»
І, обвівши їх усіх поглядом, сказав йому: «Простягни руку твою». Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Христос зцілює людину і в суботу. На докір за порушення суботнього спокою в Євангелії від Іоана Він відповідає: «Отець Мій дотепер діє, і Я дію» (Ін. 5:17).
Ці слова нагадують нам важливу істину: завершення творіння не означає, що Бог залишив світ напризволяще. Він не лише колись створив Всесвіт, а й постійно підтримує її буття, діє в історії та входить у життя кожної людини. Уся біблійна історія свідчить про Бога, Який шукає людину і веде її до спасіння.
Особливого змісту в цьому світлі набуває Велика субота. Христос перебуває у гробі, і Церква переживає таємничу тишу перед Воскресінням. Це вже не просто старозавітний спокій сьомого дня. Перед нами завершення одного етапу і очікування нового творіння.
А потім настає перший день тижня — день Воскресіння, початок нового життя.
Можливо, тому тиша Великої суботи так глибоко торкається християнського серця. Ми вже знаємо про перемогу Христа, але ще живемо у світі, який очікує повноти воскресіння.
Ми певною мірою всі живемо між Великою суботою і Пасхою: вже з Христом, уже з надією — і водночас в очікуванні того дня, коли все стане новим.
