Щоденні читання Святого Письма

Сказав Господь таку притчу: «Вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, й було затоптане, і птахи небесні cклювали його; а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи; а ще інше впало поміж тернів, і терни, коли виросли, заглушили його; і інше впало на землю добру і, коли зійшло, дало плід у стократ». Це кажучи, виголосив: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!» Питали ж у Нього учні Його, кажучи: «Що б значила притча ця?» Він же сказав: «Вам дано пізнати тайни Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. Ось що значить притча ця: зерно — це слово Боже; те, що впало при дорозі, — це ті, що почули, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись; а те, що впало на камінь, — це ті, хто, почувши, з радістю приймають слово, і вони кореня не мають, до часу вірують, а під час спокуси відступають; а те, що впало поміж тернів, — це ті, що почули, а коли відходять, заглушаються турботами, багатством і життєвими насолодами, і не плодоносять; а те, що впало на добру землю, — це ті, хто, почувши слово, бережуть його в серці щирому й доброму, і приносять плід у терпінні».