Браття, вас, що були мертві у гріхах і в необрізанні плоті вашої, Бог оживив разом із Христом, простивши нам усі гріхи, знищивши обвинувальний запис, складений проти нас приписами Закону: Він забрав його від нас і прибив його до хреста; так Він роззброїв начала і влади, сміливо вивів їх на ганьбу як полонених на Своєму тріумфі.
Отже, нехай ніхто не засуджує вас за їжу або пиття, чи за яке свято, або за новомісяччя, або за суботу: це — тінь майбутнього, а тіло, що відкидає цю тінь, — Христове. Ніхто нехай не докоряє вам, насолоджуючись удаваною смиренномудрістю та шануванням Ангелів, удаючись до того, чого не бачив, безпідставно надимаючись плотським своїм розумом, і не тримаючись Голови, Яким усе тіло, з’єднуване та зміцнюване суглобами та зв’язками, зростає зростом Божим. Отже, якщо ви померли з Христом для стихій світу, то для чого ви, як ті, що живуть у світі, дотримуєтесь постанов?
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Ми часто думаємо, що покаяння починається з жалю за скоєний гріх. Але апостол Павло говорить глибше: «печаль заради Бога породжує покаяння на спасіння».
Справжнє покаяння — це не лише переживання через власні помилки. Саме слово означає переміну мислення, внутрішній поворот людини. І ця переміна стає справжньою тоді, коли людина сумує не просто через свої невдачі, а через віддалення від Бога.
Покаяння народжується з бажання знову бути з Ним, відновити втрачену близькість, повернути своє життя до Нього.
Тоді змінюється і ставлення до гріха. Ми відмовляємося від нього не лише тому, що він неправильний або приносить неприємні наслідки, а тому, що він віддаляє нас від Того, Кого ми любимо.
Самовдосконалення може зробити людину дисциплінованішою чи моральнішою. Але християнське покаяння має іншу мету — не просто стати кращим, а повернутися до Бога.
