Браття, вітає вас Аристарх, ув’язнений разом зі мною, і Марк, небіж Варнави (про якого ви отримали накази: якщо прийде до вас, прийміть його), також Ісус, прозваний Юстом, обидва з обрізаних. Вони — єдині співробітники для Царства Божого, що були мені відрадою. Вітає вас Епафрáс, один із ваших, раб Христа Ісуса, який завжди подвизається за вас у молитвах, щоби ви перебували довершеними й сповненими всього, що угодне Богові. Свідчу про нього, що він має велику ревність і турботу про вас і про тих, що в Лаодікії та Ієрáполі. Вітає вас Лука, лікар улюблений, і Димáс. Вітайте братів, що в Лаодікíї, а також Німфáна й домашню церкву його. Коли послання це прочитане буде у вас, то зробіть так, аби його прочитали і в Лаодікійській церкві, а те, що в Лаодікíї, прочитайте і ви. Скажіть Архипові: дивись, виконай служіння, яке прийняв у Господі.
Привітання моєю рукою, Павловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать із вами. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Наприкінці Послання до колосян Павло називає кількох людей, і за кожним ім’ям стоїть окрема історія служіння та вірності.
Епафрас молиться і трудиться за довірених йому християн. Лука залишається поруч із Павлом у важкі часи. Німфан відкриває свій дім для церковної громади. А про Димаса згодом Павло напише з болем: він залишив його, «полюбивши нинішній вік».
Так кількома іменами відкриваються різні можливості людського шляху. Можна роками служити Христові й залишитися вірним. А можна поступово втратити ревність і дозволити світові знову стати важливішим за покликання.
Сам Павло завершує послання словами: «Пам’ятайте мої кайдани». Це не скарга і не прохання про жалість. Його кайдани свідчать, що він сам готовий заплатити за свою проповідь ту ціну, до якої закликає інших.
Християнська вірність перевіряється не словами і навіть не початком шляху, а тим, чи залишаємося ми з Христом, коли служіння стає важким і вимагає жертви.
І останнім словом Павла знову стає благодать. Бо залишитися вірним до кінця можливо не лише людською силою, а Божою благодаттю.
