Так чинiть, знаючи час, що вже пора нам вiд сну встати. Бо нинi ближче до нас спасiння, нiж коли ми увiрували.
Hiч минула, а день наблизився: отже, вiдкиньмо дiла темряви i зодягнiмось у зброю свiтла.
Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах i пияцтвi, не в перелюбствi й розпустi, не в сварках і заздрощах;
а зодягнiться в Господа нашого Iсуса Христа i піклування про плоть не обертайте на похотi.
Hемiчного у вiрi приймайте без суперечок про погляди.
Бо один вiрить, що можна їсти все, а немiчний їсть овочi.
Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; i хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть вiн або падає. I буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Духовні засоби не повинні ставати самоціллю. Апостол Павло відповідає на запитання про шлях до вічного життя словами: «зодягнімось у зброю світла» і «зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа». Центром духовного життя є не піст, аскеза чи інші практики самі по собі, а єднання з Христом.
Павло не закликає ні потурати тілесним бажанням, ні виснажувати себе заради подвигу. Про тіло потрібно дбати, але так, щоб ця турбота не перетворювалася на служіння власним пристрастям. Духовні вправи мають допомагати людині наближатися до Бога, а не ставати мірилом її «праведності».
Не менш важливими є слова: «немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди». Апостол нагадує, що способи духовного життя — це насамперед справа особистих стосунків людини з Богом. Не варто засуджувати чи оцінювати інших за їхніми практиками благочестя. Водночас ця свобода стосується саме засобів духовного життя, а не змісту віри.
Образ «немічного у вірі» показує людину, яка надто зосереджена на власній слабкості та зовнішніх проявах побожності. Вихід із цього стану полягає не в самовдосконаленні заради нього самого, а в довірі Христові. Лише через Нього людина знаходить справжню духовну силу та оновлення.
