Браття, Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Нього, не осоромиться». Адже тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його. Бо «всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться». Але як покличуть Того, в Кого не увірували? Як віруватимуть у Того, про Кого не чули? Як почують без проповідника? І як проповідуватимуть, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!» Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісайя говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?» Отже, віра від слухання, а слухання через слово Боже. Але кажу: невже вони не почули? Навпаки, «по всій землі розійшлася звістка їхня, і по всіх усюдах слова їхні». Ще кажу: невже Ізраїль не знав? Але ж перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним». А Ісайя сміливо каже: «Мене знайшли ті, що не шукали Мене; Я відкрився тим, що не питали про Мене». До Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого». Отже, кажу: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, від сімені Авраама, з племені Веніаміна. Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Людині важко довіряти тому, кого вона не знає. Так само і з Христом: неможливо по-справжньому повірити Йому, не познайомившись із Ним. Саме тому християнське свідчення покликане допомогти кожному відкрити для себе Христа. Однак знайомство ще не гарантує довіри. Ми можемо знати когось роками, але так і не стати близькими. Усе залежить від глибини спілкування та готовності до справжніх стосунків.
Так і з Богом: можна багато знати про Нього і водночас не знати Його. Довіра народжується через слухання, а слухання — через слово Христове або слово про Христа. Якщо людина відкривається цьому слову, за ним поступово починає звучати й голос Самого Христа.
Та часто виникає інша проблема — небажання чути. Іноді простіше вдати, що нічого не почув, особливо коли почуте вимагає змін. Людина відчуває, що серйозне ставлення до Божого слова може перевернути її життя, а змінюватися страшно або не хочеться. Тоді спрацьовують внутрішні захисні механізми, які ніби відфільтровують незручну правду.
Часто це відбувається несвідомо, але причиною все одно стають власний страх, лінощі чи небажання виходити із зони комфорту. Тому відповідальність залишається за людиною: саме її внутрішня позиція визначає, чи відкриється вона для Бога, чи дозволить власним бар’єрам віддалити себе від Христа і Його Царства.
