Браття, «не бачило око, і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». Нам же Бог відкрив це Духом Своїм, бо Дух усюди проникає, і в глибини Божі. Бо хто з людей знає, щó є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоби знати дароване нам від Бога, що і сповіщаємо вам не від людської мудрості вивченими словами, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно; духовна же судить про все, а про неї ніхто не може судити. Бо хто пізнав розум Господній, щоби міг пояснити його? А ми маємо розум Христовий.
І я, браття, не міг говорити з вами як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі. Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви ще не в змозі, та й нині ще не в змозі, бо ви ще плотські. Якщо між вами є заздрощі, суперечки і розділення, то хіба ви не плотські і чи не за людським звичаєм живете? Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів!», а другий: «Я — Аполлóсів!», то хіба ви не плотські? Бо хто такий Павло? Хто Аполлóс? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж наскільки кому дав Господь. Я посадив, Аполло́с полив, а зростив Бог; отже, ні той, хто насаджує, ані хто поливає є чимось, але Бог, Який зрощує. І той, хто садить, і хто поливає — є одне, і кожен одержить свою нагороду згідно зі своєю працею.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло пояснює, що причиною сварок і поділів у Коринфській Церкві була не відсутність знань, а брак духовної зрілості. Люди жили більше своїми почуттями, самолюбством і власними переконаннями, ніж Божим Духом.
Небезпека полягає в тому, що ми легко плутаємо духовне життя зі своїми емоціями, знаннями чи навіть релігійним досвідом. Людина може багато знати про Бога, любити богослужіння й водночас залишатися полоненою гордині.
Справжня духовність перевіряється не красою слів, а здатністю любити, прощати, слухати інших і зберігати мир. Коли ж ми починаємо агресивно захищати власну правоту, принижуючи ближнього, це свідчить, що нами керує не Святий Дух, а наше самолюбство.
Духовно зріла людина шукає не перемоги в суперечці, а перемоги над собою. Вона пам'ятає, що істина Христова відкривається смиренному серцю.
Саме тому апостол Павло закликає нас не лише називатися християнами, а жити за Духом Божим, щоб у наших серцях зростали мир, любов і єдність.
