«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Рівноапостольного великого князя Володимира. День святкування хрещення Русі-України
Апостол: Гал 1:11-19, Євангеліє: Ін 10:1-9
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро власний шлях до Бога
Гал 1:11-19
Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське;
бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа.
Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань.
Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив
вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю
i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск.
Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять.
Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло розповідає, що після зустрічі з воскреслим Христом дорогою до Дамаска він не поспішав радитися навіть з апостолами. Це може здатися дивним, але Павло розумів: є речі, які людина повинна пережити й осмислити сама у своєму особистому спілкуванні з Богом.
Інші могли поділитися власним досвідом віри, але не могли зробити його досвідом Павла. А саме це було необхідно, адже Господь покликав його бути свідком. Справжній свідок говорить не з чужих слів, а про те, що сам побачив і пережив.
Так само і сьогодні. Ми можемо знати Святе Письмо, церковну традицію та вчення Церкви, але наше свідчення стане по-справжньому переконливим лише тоді, коли ґрунтуватиметься на особистій зустрічі з Христом.
Жодне навчання не може замінити власного духовного шляху. Саме особистий досвід життя з Богом робить віру живою, а свідчення — щирим і переконливим.
ЄВАНГЕЛІЄ
Ін 10:1-9
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
А хто входить у двері, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Щоб правильно зрозуміти слова Христа про Доброго Пастиря, варто пам'ятати, як на Сході пасли овець. Пастир не гнав стадо ззаду, а йшов попереду, показуючи безпечну дорогу серед скель і прірв. У вузьких місцях він зупинявся, і вівці проходили одна за одною саме там, де стояв він.
Таким є і Христос. Він не примушує нас силою, а Сам іде попереду, показуючи шлях до життя. Особливо на вузькій дорозі спасіння ми можемо пройти лише тоді, коли тримаємося поруч із Ним і довіряємо Його проводу.
Бути під проводом Доброго Пастиря — великий Божий дар. Але щоб скористатися цим даром, потрібно прагнути бути з Христом, слухати Його голос, виконувати Його заповіді й дякувати Йому за турботу. Лише той, хто йде за Пастирем, не заблукає і знайде дорогу до вічного життя.
АПОСТОЛпро про повноту життя
1 Кор. 1:1-9
Павло, з волі Божої покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфéн брат, церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і в нас: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Завжди дякую Богові моєму за вас і за благодать Божу, що дарована вам у Христі Ісусі, бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, Який і утвердить вас до кінця, щоби бути вам невинними в день Господа нашого Ісуса Христа. Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло, звертаючись до християн Коринфа, дякує Богові за те, що вони прийняли Євангеліє і вже приносять його плоди. Але водночас нагадує: остаточно утвердити людину в Царстві Божому може лише Сам Христос під час Свого славного пришестя.
Спасіння у християнстві — це не лише особиста історія окремої людини. Це участь у великій історії Божого Царства, яке прийшло у світ разом із Христом і поступово преображає його. Кожен віруючий стає частиною цього Божого задуму.
Саме тому Святе Письмо більше говорить не про подробиці потойбічного життя, а про воскресіння мертвих, прихід Месії та повноту Царства Божого. Надія християнина полягає не просто в безсмерті душі, а в новому житті з Христом у відновленому світі.
Повнота життя, яку Бог задумав для людини, відкривається лише через Христа. Тому наше завдання сьогодні — жити вірою, залишатися вірними Господу та бути учасниками Його Царства вже тепер, очікуючи дня, коли воно відкриється у всій своїй славі.
ЄВАНГЕЛІЄпро про Боже довготерпіння
Матфея 13:24-30
С казав Господь таку притчу: «Уподібнилося Царство Небесне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму; а коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
Коли ж зійшло посіяне і дало плід, тоді з’явились і плевели; і, прийшовши, раби господаря дому сказали йому: “Господарю, чи не добре насіння ти посіяв на полі твоїм? Звідки ж узялися плевели?”
Він же сказав їм: “Це зробив ворог”. А раби сказали йому: “Чи хочеш, ми підемо і зберемо їх?” Але він сказав: “Ні, щоб, збираючи плевели, ви не вирвали разом із ними і пшеницю. Залишіть рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: “Зберіть спершу плевели і зв’яжіть їх у снопи, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою”».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Притча про пшеницю і кукіль ставить непросте запитання. Чому господар не наказав одразу виполоти бур’ян? Адже він шкодить пшениці й зрештою буде спалений.
Господь відповідає: «Щоб, вибираючи кукіль, ви не повиривали разом із ним і пшениці». У цих словах відкривається велика таємниця Божого милосердя. Бог дає людині час. Час для зростання, для зміни, для покаяння.
Ця притча також відповідає на давнє запитання праведного Йова: чому беззаконні живуть і часто мають успіх? Чому Бог терпить зло? Тому що Його мета — не загибель людини, а її спасіння. Поки триває земне життя, залишається можливість повернутися до Бога.
Іноді нам здається, що ця притча несправедлива. Ми дивуємося, чому Господь терпить поруч із нами стільки зла. Але тоді варто поставити собі інше запитання: а чи справді я сам є доброю пшеницею? Чи приношу Богові належний плід?
Якщо бути чесними, кожен із нас потребує Божого довготерпіння. Саме тому Господь не поспішає з судом. Він чекає, даючи нам ще один день, ще одну можливість змінити своє серце.
Поки не настали жнива, триває час Божої милості. І цей час даний кожному з нас.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Вівторок, 15 липня 2025
Святці: Рівноапостольного великого князя Володимира. День святкування хрещення Русі-України Апостол: Гал 1:11-19 · Євангеліє: Ін 10:1-9 · Апостол: 1 Кор. 1:1-9 · Євангеліє: Матфея 13:24-30 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро власний шлях до БогаГал 1:11-19
Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське;
бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа.
Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань.
Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив
вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю
i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск.
Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять.
Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло розповідає, що після зустрічі з воскреслим Христом дорогою до Дамаска він не поспішав радитися навіть з апостолами. Це може здатися дивним, але Павло розумів: є речі, які людина повинна пережити й осмислити сама у своєму особистому спілкуванні з Богом.
Інші могли поділитися власним досвідом віри, але не могли зробити його досвідом Павла. А саме це було необхідно, адже Господь покликав його бути свідком. Справжній свідок говорить не з чужих слів, а про те, що сам побачив і пережив.
Так само і сьогодні. Ми можемо знати Святе Письмо, церковну традицію та вчення Церкви, але наше свідчення стане по-справжньому переконливим лише тоді, коли ґрунтуватиметься на особистій зустрічі з Христом.
Жодне навчання не може замінити власного духовного шляху. Саме особистий досвід життя з Богом робить віру живою, а свідчення — щирим і переконливим.
ЄВАНГЕЛІЄІн 10:1-9
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
А хто входить у двері, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Щоб правильно зрозуміти слова Христа про Доброго Пастиря, варто пам'ятати, як на Сході пасли овець. Пастир не гнав стадо ззаду, а йшов попереду, показуючи безпечну дорогу серед скель і прірв. У вузьких місцях він зупинявся, і вівці проходили одна за одною саме там, де стояв він.
Таким є і Христос. Він не примушує нас силою, а Сам іде попереду, показуючи шлях до життя. Особливо на вузькій дорозі спасіння ми можемо пройти лише тоді, коли тримаємося поруч із Ним і довіряємо Його проводу.
Бути під проводом Доброго Пастиря — великий Божий дар. Але щоб скористатися цим даром, потрібно прагнути бути з Христом, слухати Його голос, виконувати Його заповіді й дякувати Йому за турботу. Лише той, хто йде за Пастирем, не заблукає і знайде дорогу до вічного життя.
АПОСТОЛпро про повноту життя1 Кор. 1:1-9
Павло, з волі Божої покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфéн брат, церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і в нас: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Завжди дякую Богові моєму за вас і за благодать Божу, що дарована вам у Христі Ісусі, бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, Який і утвердить вас до кінця, щоби бути вам невинними в день Господа нашого Ісуса Христа. Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло, звертаючись до християн Коринфа, дякує Богові за те, що вони прийняли Євангеліє і вже приносять його плоди. Але водночас нагадує: остаточно утвердити людину в Царстві Божому може лише Сам Христос під час Свого славного пришестя.
Спасіння у християнстві — це не лише особиста історія окремої людини. Це участь у великій історії Божого Царства, яке прийшло у світ разом із Христом і поступово преображає його. Кожен віруючий стає частиною цього Божого задуму.
Саме тому Святе Письмо більше говорить не про подробиці потойбічного життя, а про воскресіння мертвих, прихід Месії та повноту Царства Божого. Надія християнина полягає не просто в безсмерті душі, а в новому житті з Христом у відновленому світі.
Повнота життя, яку Бог задумав для людини, відкривається лише через Христа. Тому наше завдання сьогодні — жити вірою, залишатися вірними Господу та бути учасниками Його Царства вже тепер, очікуючи дня, коли воно відкриється у всій своїй славі.
ЄВАНГЕЛІЄпро про Боже довготерпінняМатфея 13:24-30
С казав Господь таку притчу: «Уподібнилося Царство Небесне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму; а коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
Коли ж зійшло посіяне і дало плід, тоді з’явились і плевели; і, прийшовши, раби господаря дому сказали йому: “Господарю, чи не добре насіння ти посіяв на полі твоїм? Звідки ж узялися плевели?”
Він же сказав їм: “Це зробив ворог”. А раби сказали йому: “Чи хочеш, ми підемо і зберемо їх?” Але він сказав: “Ні, щоб, збираючи плевели, ви не вирвали разом із ними і пшеницю. Залишіть рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: “Зберіть спершу плевели і зв’яжіть їх у снопи, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою”».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Притча про пшеницю і кукіль ставить непросте запитання. Чому господар не наказав одразу виполоти бур’ян? Адже він шкодить пшениці й зрештою буде спалений.
Господь відповідає: «Щоб, вибираючи кукіль, ви не повиривали разом із ним і пшениці». У цих словах відкривається велика таємниця Божого милосердя. Бог дає людині час. Час для зростання, для зміни, для покаяння.
Ця притча також відповідає на давнє запитання праведного Йова: чому беззаконні живуть і часто мають успіх? Чому Бог терпить зло? Тому що Його мета — не загибель людини, а її спасіння. Поки триває земне життя, залишається можливість повернутися до Бога.
Іноді нам здається, що ця притча несправедлива. Ми дивуємося, чому Господь терпить поруч із нами стільки зла. Але тоді варто поставити собі інше запитання: а чи справді я сам є доброю пшеницею? Чи приношу Богові належний плід?
Якщо бути чесними, кожен із нас потребує Божого довготерпіння. Саме тому Господь не поспішає з судом. Він чекає, даючи нам ще один день, ще одну можливість змінити своє серце.
Поки не настали жнива, триває час Божої милості. І цей час даний кожному з нас.
