Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога
1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро силу братолюбства
Рим. 13:11-14:4
Браття, ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. Ніч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у броню світла. Як удень, будемо ходити прямо, не в розгулах і пияцтві, не в блуді та розпусті, не в сварливості й заздрості; а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і піклування про плоть не обертайте на похоті.
Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний у вірі їсть овочі. Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що судиш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає. І буде поставлений, тому що Бог має силу поставити його.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Разюче контрастують слова апостола Павла про взаємини між людьми з тим, що ми часто бачимо навколо себе. Неповага, приниження людської гідності та байдужість стали настільки звичними, що ми нерідко перестаємо їх помічати. Саме тому слова апостола звучать для нас, немов ковток свіжого повітря.
Особливо цінно, що вони не залишаються лише гарним закликом. Павло дуже конкретно пояснює, як жити за словами Христа: «Усе, чого бажаєте, щоб вам чинили люди, те саме чиніть їм». Ці настанови можна втілювати щодня — у родині, на роботі, серед друзів і навіть у спілкуванні з незнайомими людьми.
Саме через таке ставлення до ближнього ми вже тут, на землі, торкаємося Неба і передчуваємо життя майбутнього Царства.
Недарма апостол поруч говорить: «Духом палайте; Господеві служіть». Служіння Богові нерозривно пов'язане з любов'ю до ближнього. Бути братолюбними — означає служити Господу.
Коли християни говорять, що можуть зустріти Воскреслого Христа, це не просто образний вислів. Це духовна реальність. Ми зустрічаємо Його тоді, коли з ніжністю, повагою і любов'ю ставимося до кожної людини — не лише до рідних чи друзів, а до всіх, кого Господь посилає на нашому шляху.
ЄВАНГЕЛІЄпро цілісний погляд
Матфея 9:1-8
О дного разу Ісус, увійшовши в човен, переправився і прибув до Свого міста. І ось, принесли до Нього розслабленого, що лежав на ношах.
І побачивши Ісус віру їхню, сказав розслабленому: «Дерзай, чадо! Відпускаються тобі гріхи твої!»
І ось деякі з книжників сказали в собі: «Він богохульствує!»
І побачивши помисли їхні, Ісус промовив: «Навіщо ви помишляєте лукаве в серцях ваших? Бо що легше, сказати: “Відпускаються тобі гріхи”, чи сказати: “Встань і ходи”? Та щоб знали ви, що владу має Син Людський на землі відпускати гріхи», — тоді говорить розслабленому: «Вставши, візьми твої ноші, та йди до дому твого».
І той, уставши, пішов до дому свого. Побачивши ж це, народ здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Буває, що в людини немає сил розпочати якусь справу, переглянути свої погляди — громадянські, релігійні чи будь-які інші, — а іноді навіть просто підвестися. Причини можуть бути різними: виснаження, хвороба чи гріх. І не завжди легко провести між ними чітку межу.
Ми прагнемо ясності, хочемо точно визначити, що є причиною наших страждань. Але не завжди це можливо. І, мабуть, не це є найважливішим. Важливо чітко розрізняти не хворобу і гріх, а добро і зло.
Часто люди запитують: до кого звертатися — до лікаря чи до священника? Найкраще — і до лікаря, і до священника, пам'ятаючи, що справжнім Цілителем є Сам Бог. Він діє і через Таїнства Церкви, і через дари, які дав медицині.
Сьогодні багато говорять про співпрацю священника, психолога та лікаря. Це добра тенденція. Час, коли кожен діяв окремо, поступово минає. Дедалі більше ми усвідомлюємо, що різні галузі знань можуть взаємно доповнювати одна одну.
У кожному явищі створеного світу відображається мудрість Творця, але кожен бачить її під своїм кутом. Побачити цілісну, а не поверхневу картину людського життя непросто. Проте це благословенна праця, яка допомагає краще зрозуміти людину і наблизити її до Бога.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Неділя, 1 серпня 2027
Святці: Винесення Хреста Господнього. 7-ми мчч. Маккавеєвих, Соломонії та Єлеазара. Початок Успенського посту Апостол: 1 Кор 1:18-24 · Євангеліє: Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35 · Апостол: Рим. 13:11-14:4 · Євангеліє: Матфея 9:1-8 Піст: Гаряча їжа з олією
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро силу братолюбстваРим. 13:11-14:4
Браття, ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. Ніч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у броню світла. Як удень, будемо ходити прямо, не в розгулах і пияцтві, не в блуді та розпусті, не в сварливості й заздрості; а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і піклування про плоть не обертайте на похоті.
Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний у вірі їсть овочі. Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що судиш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає. І буде поставлений, тому що Бог має силу поставити його.
КОМЕНТАРдо Апостола
Разюче контрастують слова апостола Павла про взаємини між людьми з тим, що ми часто бачимо навколо себе. Неповага, приниження людської гідності та байдужість стали настільки звичними, що ми нерідко перестаємо їх помічати. Саме тому слова апостола звучать для нас, немов ковток свіжого повітря.
Особливо цінно, що вони не залишаються лише гарним закликом. Павло дуже конкретно пояснює, як жити за словами Христа: «Усе, чого бажаєте, щоб вам чинили люди, те саме чиніть їм». Ці настанови можна втілювати щодня — у родині, на роботі, серед друзів і навіть у спілкуванні з незнайомими людьми.
Саме через таке ставлення до ближнього ми вже тут, на землі, торкаємося Неба і передчуваємо життя майбутнього Царства.
Недарма апостол поруч говорить: «Духом палайте; Господеві служіть». Служіння Богові нерозривно пов'язане з любов'ю до ближнього. Бути братолюбними — означає служити Господу.
Коли християни говорять, що можуть зустріти Воскреслого Христа, це не просто образний вислів. Це духовна реальність. Ми зустрічаємо Його тоді, коли з ніжністю, повагою і любов'ю ставимося до кожної людини — не лише до рідних чи друзів, а до всіх, кого Господь посилає на нашому шляху.
ЄВАНГЕЛІЄпро цілісний поглядМатфея 9:1-8
О дного разу Ісус, увійшовши в човен, переправився і прибув до Свого міста. І ось, принесли до Нього розслабленого, що лежав на ношах.
І ось деякі з книжників сказали в собі: «Він богохульствує!»
І побачивши помисли їхні, Ісус промовив: «Навіщо ви помишляєте лукаве в серцях ваших? Бо що легше, сказати: “Відпускаються тобі гріхи”, чи сказати: “Встань і ходи”? Та щоб знали ви, що владу має Син Людський на землі відпускати гріхи», — тоді говорить розслабленому: «Вставши, візьми твої ноші, та йди до дому твого».
І той, уставши, пішов до дому свого. Побачивши ж це, народ здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Буває, що в людини немає сил розпочати якусь справу, переглянути свої погляди — громадянські, релігійні чи будь-які інші, — а іноді навіть просто підвестися. Причини можуть бути різними: виснаження, хвороба чи гріх. І не завжди легко провести між ними чітку межу.
Ми прагнемо ясності, хочемо точно визначити, що є причиною наших страждань. Але не завжди це можливо. І, мабуть, не це є найважливішим. Важливо чітко розрізняти не хворобу і гріх, а добро і зло.
Часто люди запитують: до кого звертатися — до лікаря чи до священника? Найкраще — і до лікаря, і до священника, пам'ятаючи, що справжнім Цілителем є Сам Бог. Він діє і через Таїнства Церкви, і через дари, які дав медицині.
Сьогодні багато говорять про співпрацю священника, психолога та лікаря. Це добра тенденція. Час, коли кожен діяв окремо, поступово минає. Дедалі більше ми усвідомлюємо, що різні галузі знань можуть взаємно доповнювати одна одну.
У кожному явищі створеного світу відображається мудрість Творця, але кожен бачить її під своїм кутом. Побачити цілісну, а не поверхневу картину людського життя непросто. Проте це благословенна праця, яка допомагає краще зрозуміти людину і наблизити її до Бога.
