Браття, моя радість є радістю і для всіх вас. Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоби засмутити вас, але щоби ви пізнали любов, яку я маю особливо до вас.
Якщо ж хтось і засмутив, то не мене засмутив, але певною мірою, кажу без перебільшення, і всіх вас. Для такого досить того покарання, яке він поніс від багатьох, то ж вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинув надмірний смуток. Благаю вас запевнити його у вашій любові до нього. Бо я для того і писав, щоби дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, якщо простив щось кому, простив заради вас перед Христом, щоби не ошукав нас сатана, бо наміри його нам відомі.
Коли ж я прийшов до Троади благовістити Христа, де двері мені відчинив Господь, я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там Тита, брата мого; але, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. Але дяка Богові, Який завжди долучає нас до тріумфу Христа, і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. Бо ми Христові пахощі Богові.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Готовність прощати була важливою для тих, хто шукав праведності, ще до приходу Христа. Адже праведне життя неможливе без любові до Бога і ближнього. Ненависть руйнує не лише стосунки з іншою людиною — вона поступово роз'їдає внутрішню цілісність самого того, хто ненавидить.
Після приходу Христа прощення набуває ще глибшого значення, бо йдеться вже не лише про духовний стан окремої людини, а про життя Царства Божого.
Царство — це передусім стосунки: людини з Богом і Христом, людей між собою та Христа з Небесним Отцем. Тому духовний стан кожного, хто належить до Царства, має значення. Небажання прощати руйнує ці стосунки, тоді як прощення відновлює їх.
Кожне наше прощення стає згодою бути поруч із Христом і жити за законами Його Царства. І навпаки, свідоме небажання простити віддаляє нас від тієї повноти життя, яку дарує Господь.
Прощаючи, ми не просто звільняємося від образи чи виконуємо моральну вимогу. Ми зберігаємо єдність, без якої неможливе життя Царства Божого.
ЄВАНГЕЛІЄпро найважливіше в Храмі
Матфея 23:13-22
С казав Господь іудеям, які прийшли до Нього: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що замикаєте Царство Небесне перед людьми, бо ви самі не входите і тих, хто хоче увійти, не пускаєте.
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і навмисно довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що обходите море й сушу, щоби зробити хоч одного новонаверненим; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвоє гіршим за вас.
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: “Якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? Також: “Якщо хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому; і хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому; і хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Викривальні слова Христа проти фарисеїв і вчителів Закону варто сприймати радше як дорожні знаки, що попереджають про небезпеку. Вони дані нам не для того, щоб засуджувати інших, а щоб побачити духовні пастки, у які можемо потрапити самі.
Слово «фарисей» сьогодні має майже винятково негативне значення. Проте фарисеї були освіченими й ревними знавцями Закону, а деякі з них стали учнями Христа. Тому євангельські застереження важливо спрямовувати насамперед до власного серця.
У цьому уривку Господь говорить про небезпеку, коли храм стає для людини важливішим за Бога. Це може трапитися і з нами. Хтось приходить до храму передусім за красою богослужіння, співом, іконами й атмосферою. Інший шукає спілкування, підтримки та порятунку від самотності. Усе це може бути добрим і важливим, але не повинно затуляти головного.
У центрі церковного життя стоїть не обряд, не храмова естетика і навіть не людська спільнота, а Сам Бог. Усе інше має допомагати нам зустріти Його і жити в єдності з Ним.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 30 серпня 2027
Святці: Свтт. Олександра, Іоана, Павла Нового, патріархів Константинопольських. Прп. Христофора. Свтт. сербських: Сави І, Арсенія, Сави ІІ, Євстафія, Якова, Нікодима, Даниїла Апостол: 2 Кор. 2:3-15 · Євангеліє: Матфея 23:13-22 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро прощення, яке відновлює єдність2 Кор. 2:3-15
Браття, моя радість є радістю і для всіх вас. Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоби засмутити вас, але щоби ви пізнали любов, яку я маю особливо до вас.
Якщо ж хтось і засмутив, то не мене засмутив, але певною мірою, кажу без перебільшення, і всіх вас. Для такого досить того покарання, яке він поніс від багатьох, то ж вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинув надмірний смуток. Благаю вас запевнити його у вашій любові до нього. Бо я для того і писав, щоби дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, якщо простив щось кому, простив заради вас перед Христом, щоби не ошукав нас сатана, бо наміри його нам відомі.
Коли ж я прийшов до Троади благовістити Христа, де двері мені відчинив Господь, я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там Тита, брата мого; але, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. Але дяка Богові, Який завжди долучає нас до тріумфу Христа, і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. Бо ми Христові пахощі Богові.
КОМЕНТАРдо Апостола
Готовність прощати була важливою для тих, хто шукав праведності, ще до приходу Христа. Адже праведне життя неможливе без любові до Бога і ближнього. Ненависть руйнує не лише стосунки з іншою людиною — вона поступово роз'їдає внутрішню цілісність самого того, хто ненавидить.
Після приходу Христа прощення набуває ще глибшого значення, бо йдеться вже не лише про духовний стан окремої людини, а про життя Царства Божого.
Царство — це передусім стосунки: людини з Богом і Христом, людей між собою та Христа з Небесним Отцем. Тому духовний стан кожного, хто належить до Царства, має значення. Небажання прощати руйнує ці стосунки, тоді як прощення відновлює їх.
Кожне наше прощення стає згодою бути поруч із Христом і жити за законами Його Царства. І навпаки, свідоме небажання простити віддаляє нас від тієї повноти життя, яку дарує Господь.
Прощаючи, ми не просто звільняємося від образи чи виконуємо моральну вимогу. Ми зберігаємо єдність, без якої неможливе життя Царства Божого.
ЄВАНГЕЛІЄпро найважливіше в ХраміМатфея 23:13-22
С казав Господь іудеям, які прийшли до Нього: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що замикаєте Царство Небесне перед людьми, бо ви самі не входите і тих, хто хоче увійти, не пускаєте.
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і навмисно довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що обходите море й сушу, щоби зробити хоч одного новонаверненим; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвоє гіршим за вас.
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: “Якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? Також: “Якщо хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому; і хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому; і хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Викривальні слова Христа проти фарисеїв і вчителів Закону варто сприймати радше як дорожні знаки, що попереджають про небезпеку. Вони дані нам не для того, щоб засуджувати інших, а щоб побачити духовні пастки, у які можемо потрапити самі.
Слово «фарисей» сьогодні має майже винятково негативне значення. Проте фарисеї були освіченими й ревними знавцями Закону, а деякі з них стали учнями Христа. Тому євангельські застереження важливо спрямовувати насамперед до власного серця.
У цьому уривку Господь говорить про небезпеку, коли храм стає для людини важливішим за Бога. Це може трапитися і з нами. Хтось приходить до храму передусім за красою богослужіння, співом, іконами й атмосферою. Інший шукає спілкування, підтримки та порятунку від самотності. Усе це може бути добрим і важливим, але не повинно затуляти головного.
У центрі церковного життя стоїть не обряд, не храмова естетика і навіть не людська спільнота, а Сам Бог. Усе інше має допомагати нам зустріти Його і жити в єдності з Ним.
