Браття, коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. Господь же судить нас, щоби виховати, аби не бути нам засудженими разом зі світом. Тому, браття мої, коли сходитеся для трапези, чекайте один на одного, а коли хто голодний, то нехай їсть удома, щоби ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
Не хочу, браття, щоби ви не знали і про дари духовні. Ви знаєте, що коли були язичниками, то ходили до німих ідолів, ніби вас вели. Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже: «Анафема Ісусові!», і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки в Дусі Святому. Дари різні, а Дух той самий; і служіння різні, а Господь той самий; і дії різні, а Бог той самий, Який і творить усе в усіх.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло показує, що благодать, дари Святого Духа, покликання і церковне служіння нерозривно пов'язані між собою. Це не окремі явища, а різні прояви одного Божого життя, яке діє в Церкві.
Кожен християнин, який живе з Христом, покликаний жити благодаттю Святого Духа. Неможливо бути справжнім християнином без участі в цьому Божому житті. Благодать не є привілеєм лише окремих людей — вона дарується всім, хто відкриває своє серце Богові.
Водночас благодать не призначена лише для особистого духовного переживання. Вона завжди спонукає людину до служіння. Кожному Господь дарує свої здібності та покликання, щоб ними служити Церкві й ближнім. Одні навчають, інші допомагають, підтримують, моляться чи свідчать про Христа своїм життям. Усе це є служінням, якщо звершується з любов'ю.
Тому християнське покликання — це не лише отримати Божий дар, а й використати його на благо інших. Благодать оживляє людину, а служіння стає природним плодом цього життя. Саме так розкривається повнота життя в Царстві Божому, до якого Господь кличе кожного з нас.
ЄВАНГЕЛІЄпро силу доброго вибору
Матфея 18:1-11
Одного разу підійшли учні до Ісуса, кажучи: «Хто більший у Царстві Небесному?» І покликавши дитя, Ісус поставив його посеред них і сказав: «Амінь кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
Отже, хто смирить себе, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному; і якщо хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; якщо ж хто спокусить одного з малих цих, що в Мене вірують, краще було би тому, якби повісили млинове жорно на шию його і потопили в глибині морській.
Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси, але горе тій людині, через яку спокуса приходить. Якщо ж рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відітни її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж із двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж із двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.
Стережіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного. Бо Син Людський прийшов спасти загибле».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Питання про походження зла завжди хвилювало людей. Проте Христос говорить не так багато про природу зла, як про те, як йому протистояти. Він запевняє, що диявол уже переможений, і настане день, коли ця перемога стане очевидною для всіх.
Однією з найбільших спокус є думка, що від нашого вибору нічого не залежить. Людині легко повірити: якщо не зроблю зло я, його зробить хтось інший, а моя відмова нічого не змінить. Така логіка веде до внутрішньої капітуляції перед гріхом.
Христос навчає інакше. Навіть якщо ми не можемо змінити весь світ, ми завжди можемо зробити вибір не ставати співучасниками зла. Господь оцінює не лише зовнішній результат, а й стан людського серця. Саме від цього залежить, чи буде людина готовою до життя в Божому Царстві.
Тому християнин не повинен виправдовувати зло тим, що «так роблять усі». Те, що стало звичним у грішному світі, не є Божою нормою. Відмовляючись від гріха, ми, можливо, не усунемо все зло довкола, але збережемо своє серце відкритим для Христа. А це і є найважливіша перемога, яка починає переміну світу.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 16 серпня 2027
Святці: Післясвято Успіння. Перенесення з Едеси до Константинополю нерукотворного образу (убруса) Господа Ісуса Христа Апостол: 1 Кор. 11:31-12:6 · Євангеліє: Матфея 18:1-11 Піст: Немає посту
Браття, коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. Господь же судить нас, щоби виховати, аби не бути нам засудженими разом зі світом. Тому, браття мої, коли сходитеся для трапези, чекайте один на одного, а коли хто голодний, то нехай їсть удома, щоби ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
Не хочу, браття, щоби ви не знали і про дари духовні. Ви знаєте, що коли були язичниками, то ходили до німих ідолів, ніби вас вели. Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже: «Анафема Ісусові!», і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки в Дусі Святому. Дари різні, а Дух той самий; і служіння різні, а Господь той самий; і дії різні, а Бог той самий, Який і творить усе в усіх.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло показує, що благодать, дари Святого Духа, покликання і церковне служіння нерозривно пов'язані між собою. Це не окремі явища, а різні прояви одного Божого життя, яке діє в Церкві.
Кожен християнин, який живе з Христом, покликаний жити благодаттю Святого Духа. Неможливо бути справжнім християнином без участі в цьому Божому житті. Благодать не є привілеєм лише окремих людей — вона дарується всім, хто відкриває своє серце Богові.
Водночас благодать не призначена лише для особистого духовного переживання. Вона завжди спонукає людину до служіння. Кожному Господь дарує свої здібності та покликання, щоб ними служити Церкві й ближнім. Одні навчають, інші допомагають, підтримують, моляться чи свідчать про Христа своїм життям. Усе це є служінням, якщо звершується з любов'ю.
Тому християнське покликання — це не лише отримати Божий дар, а й використати його на благо інших. Благодать оживляє людину, а служіння стає природним плодом цього життя. Саме так розкривається повнота життя в Царстві Божому, до якого Господь кличе кожного з нас.
ЄВАНГЕЛІЄпро силу доброго виборуМатфея 18:1-11
Одного разу підійшли учні до Ісуса, кажучи: «Хто більший у Царстві Небесному?» І покликавши дитя, Ісус поставив його посеред них і сказав: «Амінь кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
Отже, хто смирить себе, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному; і якщо хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; якщо ж хто спокусить одного з малих цих, що в Мене вірують, краще було би тому, якби повісили млинове жорно на шию його і потопили в глибині морській.
Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси, але горе тій людині, через яку спокуса приходить. Якщо ж рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відітни її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж із двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж із двома очима бути вкинутим у геєну вогняну.
Стережіться, не зневажайте жодного з малих цих: бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного. Бо Син Людський прийшов спасти загибле».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Питання про походження зла завжди хвилювало людей. Проте Христос говорить не так багато про природу зла, як про те, як йому протистояти. Він запевняє, що диявол уже переможений, і настане день, коли ця перемога стане очевидною для всіх.
Однією з найбільших спокус є думка, що від нашого вибору нічого не залежить. Людині легко повірити: якщо не зроблю зло я, його зробить хтось інший, а моя відмова нічого не змінить. Така логіка веде до внутрішньої капітуляції перед гріхом.
Христос навчає інакше. Навіть якщо ми не можемо змінити весь світ, ми завжди можемо зробити вибір не ставати співучасниками зла. Господь оцінює не лише зовнішній результат, а й стан людського серця. Саме від цього залежить, чи буде людина готовою до життя в Божому Царстві.
Тому християнин не повинен виправдовувати зло тим, що «так роблять усі». Те, що стало звичним у грішному світі, не є Божою нормою. Відмовляючись від гріха, ми, можливо, не усунемо все зло довкола, але збережемо своє серце відкритим для Христа. А це і є найважливіша перемога, яка починає переміну світу.
