Браття, щó роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? Навіщо і ми повсякчас зазнаємо небезпеки? Я щодня вмираю, тому присягаюся вашою похвалою, яку маю у Христі Ісусі, Господі нашому. Коли я боровся зі звірами в Ефесі, то, з людських міркувань, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо! Не обманюйтесь, «Добрі звичаї псуються товариствами лихими». Протверезіться належно і не грішіть; бо на сором вам кажу: деякі з вас не знають Бога. Але дехто скаже: як саме воскреснуть мертві і в якому тілі прийдуть? Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І коли сієш, то сієш не те, що виросте, а голе зерно, яке трапиться: пшеничне, чи якесь інше; і Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло розуміє, що християнство — це не лише релігія, система поглядів чи особливий духовний досвід. Це участь у великому Божому задумі спасіння світу. Бог кличе людину не просто уникнути зла, а стати співучасником оновлення всього творіння через Своє Царство.
Спасіння не зводиться до того, щоб після смерті душа знайшла спокій у якомусь «тихому місці». Христос відкриває значно більше — повноту нового життя, у якому людина разом із Богом бере участь у преображенні світу. Саме до цього покликаний кожен християнин.
Такий шлях вимагає внутрішньої переміни. Уже сьогодні Бог поступово змінює наше серце, навчає любові, вірності та святості, готуючи нас до життя у Своєму Царстві. Християнська надія спрямована не лише на життя після смерті, а на остаточне воскресіння й повне оновлення людини та всього творіння.
Саме тому Павло нагадує: віра в Христа — це не пошук спокійного прихистку, а готовність іти за Господом дорогою, що веде до повноти життя. Християнство — це покликання для тих, хто шукає Божого Царства і прагне жити ним уже тепер.
ЄВАНГЕЛІЄпро страх перед людьми
Матфея 21:23-27
Одного разу, коли Ісус прийшов у храм і навчав, підійшли до Нього первосвященники і старійшини народу, кажучи: «Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав владу цю?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я у вас дещо; коли про те скажете Мені, то й Я вам скажу, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове звідки було: з неба чи від людей?»
Вони ж міркували між собою, кажучи: «Якщо скажемо: “З неба”, то скаже нам: “Чому ж ви не повірили йому?”. Якщо ж скажемо: “Від людей”, то боїмось народу, бо всі вважають Іоана за пророка». І, відповідаючи Ісусу, сказали: «Не знаємо».
Сказав їм і Він: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Ми звикли думати, що чим вищу посаду займає людина, тим більше вона повинна дбати про свою репутацію. Сьогодні це називають іміджем. Подібна спокуса існувала й за часів Христа. Первосвященники боялися не стільки помилитися перед Богом, скільки втратити авторитет в очах людей.
Саме тому вони не змогли чесно відповісти Ісусові на запитання про Іоана Хрестителя. Вони думали не про істину, а про те, як їхню відповідь сприйме натовп. Побоювання за власний престиж стало для них важливішим за пошук Божої волі.
Христос припиняє цю розмову, бо вона втратила сенс. Неможливо знайти істину там, де людина більше дбає про власний образ, ніж про те, щоб залишатися образом Божим.
Зовсім інший приклад дає праотець Яків, який не побоявся вступити в боротьбу з Богом і отримав Його благословення. Він шукав не людського схвалення, а Божої правди.
Євангеліє ставить і перед нами запитання: що для нас важливіше — добре виглядати в очах людей чи бути вірними Богові? Саме відповідь на це запитання визначає напрямок нашого духовного життя.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Вівторок, 24 серпня 2027
Святці: Сщмч. Євтихія, учня апостола Іоана Богослова. Мч. Татіона. Мц. Сіри. Прп. Георгія. День незалежності України Апостол: 1 Кор. 15:29-38 · Євангеліє: Матфея 21:23-27 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро Божий задум спасіння1 Кор. 15:29-38
Браття, щó роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? Навіщо і ми повсякчас зазнаємо небезпеки? Я щодня вмираю, тому присягаюся вашою похвалою, яку маю у Христі Ісусі, Господі нашому. Коли я боровся зі звірами в Ефесі, то, з людських міркувань, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо! Не обманюйтесь, «Добрі звичаї псуються товариствами лихими». Протверезіться належно і не грішіть; бо на сором вам кажу: деякі з вас не знають Бога. Але дехто скаже: як саме воскреснуть мертві і в якому тілі прийдуть? Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І коли сієш, то сієш не те, що виросте, а голе зерно, яке трапиться: пшеничне, чи якесь інше; і Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло розуміє, що християнство — це не лише релігія, система поглядів чи особливий духовний досвід. Це участь у великому Божому задумі спасіння світу. Бог кличе людину не просто уникнути зла, а стати співучасником оновлення всього творіння через Своє Царство.
Спасіння не зводиться до того, щоб після смерті душа знайшла спокій у якомусь «тихому місці». Христос відкриває значно більше — повноту нового життя, у якому людина разом із Богом бере участь у преображенні світу. Саме до цього покликаний кожен християнин.
Такий шлях вимагає внутрішньої переміни. Уже сьогодні Бог поступово змінює наше серце, навчає любові, вірності та святості, готуючи нас до життя у Своєму Царстві. Християнська надія спрямована не лише на життя після смерті, а на остаточне воскресіння й повне оновлення людини та всього творіння.
Саме тому Павло нагадує: віра в Христа — це не пошук спокійного прихистку, а готовність іти за Господом дорогою, що веде до повноти життя. Християнство — це покликання для тих, хто шукає Божого Царства і прагне жити ним уже тепер.
ЄВАНГЕЛІЄпро страх перед людьмиМатфея 21:23-27
Одного разу, коли Ісус прийшов у храм і навчав, підійшли до Нього первосвященники і старійшини народу, кажучи: «Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав владу цю?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я у вас дещо; коли про те скажете Мені, то й Я вам скажу, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове звідки було: з неба чи від людей?»
Вони ж міркували між собою, кажучи: «Якщо скажемо: “З неба”, то скаже нам: “Чому ж ви не повірили йому?”. Якщо ж скажемо: “Від людей”, то боїмось народу, бо всі вважають Іоана за пророка». І, відповідаючи Ісусу, сказали: «Не знаємо».
Сказав їм і Він: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Ми звикли думати, що чим вищу посаду займає людина, тим більше вона повинна дбати про свою репутацію. Сьогодні це називають іміджем. Подібна спокуса існувала й за часів Христа. Первосвященники боялися не стільки помилитися перед Богом, скільки втратити авторитет в очах людей.
Саме тому вони не змогли чесно відповісти Ісусові на запитання про Іоана Хрестителя. Вони думали не про істину, а про те, як їхню відповідь сприйме натовп. Побоювання за власний престиж стало для них важливішим за пошук Божої волі.
Христос припиняє цю розмову, бо вона втратила сенс. Неможливо знайти істину там, де людина більше дбає про власний образ, ніж про те, щоб залишатися образом Божим.
Зовсім інший приклад дає праотець Яків, який не побоявся вступити в боротьбу з Богом і отримав Його благословення. Він шукав не людського схвалення, а Божої правди.
Євангеліє ставить і перед нами запитання: що для нас важливіше — добре виглядати в очах людей чи бути вірними Богові? Саме відповідь на це запитання визначає напрямок нашого духовного життя.