Браття, всі, що Духом Божим водяться, є сини Божі. Тому що ви прийняли не духа рабства, щоби знову жити в страху, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Аббá, Отче!» Цей самий Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, і співспадкоємці Христу, якщо тільки з Ним страждаємо, щоб із Ним і прославитися.
Бо вважаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка має відкритися в нас. Бо творіння з нетерпінням чекає одкровення нас як синів Божих, тому що творіння підкорилося марноті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?«Авва» у лінгвістичному сенсі та за емоційним відтінком точно перекладається як «татусь» або «папуся». Це не просто пестливе слово, а особисте звернення, яке навіть діти, дуже близькі до батьків, вимовляють рідко — у особливі моменти.
Саме цим словом апостол Павло описує ступінь нашої близькості до Бога. Такий зв’язок і єднання не повинні бути для нас рідкісним переживанням, а мають ставати постійним станом життя. Так діє в нас дар Святого Духа.
Другий плід дії Духа — це перетворення нас на спадкоємців Бога і співспадкоємців Христа. Це немов дві сторони однієї реальності. З одного боку, ми наближаємося до Бога настільки, що наше звернення до Нього можна виразити лише як «Авва — Отче». З іншого — ми покликані до єднання з хресною жертвою Христа, приймаючи Його шлях як свій власний.
