Браття, любов довготерпить, милосердує, любов не заздрить, любов не величається, не надимається, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не думає лихого, не радіє з неправди, а радіє істині; усе прощає, всьому вірить, всього сподівається, все терпить.
Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання скінчиться. Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо; коли ж прийде досконале, тоді часткове буде припинене. Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді залишив дитяче. Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, неясно, тоді ж побачимо лицем до лиця; тепер я знаю частково, а тоді пізнáю, подібно до того, як і я був пізнаний. Тепер же перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
Досягайте любові; дбайте і про дари духовні, а особливо про те, щоби пророкувати. Бо хто говорить мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом своїм; а хто пророкує, той говорить людям для збудування, настанови і втіхи. Хто говорить мовою, той будує себе; а хто пророкує, той будує церкву. Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоби ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоби церква будувалася.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Тринадцятий розділ Першого послання апостола Павла до коринф'ян відкриває саму суть християнського життя. Апостол говорить, що навіть найвеличніші дари — віра, здатна переставляти гори, пророцтво, знання чи інші духовні обдарування — втрачають свою цінність без любові.
Для Павла любов — це не просто почуття чи людська прихильність. Це життя самого Бога, яке вже сьогодні входить у наше серце. Любов є знаком присутності Христа, Який діє в людині та змінює її зсередини.
Тому апостол описує любов не словами, а вчинками: вона терпелива, милосердна, не шукає свого, не заздрить, не пам'ятає зла, радіє правді. Такою любов'ю покликаний жити кожен християнин.
Цей шлях нелегкий. Він вимагає самозречення, терпіння і готовності нести свій хрест. Проте саме так ми відкриваємо своє серце для Божої благодаті. Коли любов стає основою наших думок, слів і вчинків, тоді Христос по-справжньому живе в нас, а наше життя стає свідченням Його присутності у світі.
ЄВАНГЕЛІЄпро милість понад справедливість
Матфея 20:1-16
Сказав Господь таку притчу: «Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці найняти робітників у свій виноградник. І, домовившись із робітниками по динарію за день, послав їх до виноградника свого.
І, вийшовши близько третьої години, побачив інших, що стояли на торгу без діла, і сказав їм: “Ідіть і ви до виноградника, і що належатиме, дам вам”. Вони ж пішли. Знову вийшовши близько шостої і дев’ятої години, зробив те саме.
Вийшовши ж близько одинадцятої години, знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: “Чого тут стоїте цілий день без роботи?” Кажуть йому: “Тому що ніхто нас не найняв”.
Каже їм: “Ідіть і ви до виноградника, і що належатиме, одержите”. Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: “Поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших”.
І, прийшовши, найняті близько одинадцятої години одержали по динарію. Перші, прийшовши, подумали, що одержать більше, але й вони одержали по динарію; і, одержавши, стали нарікати на господаря дому, кажучи: “Ці останні працювали одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що перетерпіли денний тягар і спеку!”
Він же сказав у відповідь одному з них: “Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? Візьми своє та йди; я ж хочу і цьому останньому дати, як і тобі; хіба не можна мені зробити те, що хочу, в тому, що моє? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?”
Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато званих, та мало обраних».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Притча про робітників, яких господар найняв у різний час дня, відкриває глибину Божого милосердя. Ті, хто прийшов навіть в останню годину, отримали таку саму винагороду, як і ті, хто працював від ранку. Це здається несправедливим з людського погляду, але Господь відкриває нам іншу логіку — логіку любові.
Найбільша Божа нагорода — не плата за наші заслуги, а Сам Бог і життя з Ним. Цей дар неможливо поділити на більший чи менший. Кожен, хто щиро приходить до Христа, отримує повноту Його благодаті.
Особливо ця притча звернена до тих, хто давно живе церковним життям. Вона допомагає перевірити, чи не почали ми вважати свої труди підставою для особливих привілеїв перед Богом. Християнин покликаний не заздрити Божій щедрості, а радіти спасінню кожної людини.
Господь навчає, що Його милосердя перевищує людські уявлення про справедливість. Як говорить апостол Яків: «Милість перемагає суд» (Як. 2:13). Тому й ми покликані довіряти Божій любові та вчитися милосердю, яке радіє спасінню кожного.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
АПОСТОЛпро дар, що перевищує всі дари1 Кор. 13:4-14:5
Браття, любов довготерпить, милосердує, любов не заздрить, любов не величається, не надимається, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не думає лихого, не радіє з неправди, а радіє істині; усе прощає, всьому вірить, всього сподівається, все терпить.
Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання скінчиться. Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо; коли ж прийде досконале, тоді часткове буде припинене. Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді залишив дитяче. Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, неясно, тоді ж побачимо лицем до лиця; тепер я знаю частково, а тоді пізнáю, подібно до того, як і я був пізнаний. Тепер же перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
Досягайте любові; дбайте і про дари духовні, а особливо про те, щоби пророкувати. Бо хто говорить мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом своїм; а хто пророкує, той говорить людям для збудування, настанови і втіхи. Хто говорить мовою, той будує себе; а хто пророкує, той будує церкву. Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоби ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоби церква будувалася.
КОМЕНТАРдо Апостола
Тринадцятий розділ Першого послання апостола Павла до коринф'ян відкриває саму суть християнського життя. Апостол говорить, що навіть найвеличніші дари — віра, здатна переставляти гори, пророцтво, знання чи інші духовні обдарування — втрачають свою цінність без любові.
Для Павла любов — це не просто почуття чи людська прихильність. Це життя самого Бога, яке вже сьогодні входить у наше серце. Любов є знаком присутності Христа, Який діє в людині та змінює її зсередини.
Тому апостол описує любов не словами, а вчинками: вона терпелива, милосердна, не шукає свого, не заздрить, не пам'ятає зла, радіє правді. Такою любов'ю покликаний жити кожен християнин.
Цей шлях нелегкий. Він вимагає самозречення, терпіння і готовності нести свій хрест. Проте саме так ми відкриваємо своє серце для Божої благодаті. Коли любов стає основою наших думок, слів і вчинків, тоді Христос по-справжньому живе в нас, а наше життя стає свідченням Його присутності у світі.
ЄВАНГЕЛІЄпро милість понад справедливістьМатфея 20:1-16
Сказав Господь таку притчу: «Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці найняти робітників у свій виноградник. І, домовившись із робітниками по динарію за день, послав їх до виноградника свого.
І, вийшовши близько третьої години, побачив інших, що стояли на торгу без діла, і сказав їм: “Ідіть і ви до виноградника, і що належатиме, дам вам”. Вони ж пішли. Знову вийшовши близько шостої і дев’ятої години, зробив те саме.
Вийшовши ж близько одинадцятої години, знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: “Чого тут стоїте цілий день без роботи?” Кажуть йому: “Тому що ніхто нас не найняв”.
Каже їм: “Ідіть і ви до виноградника, і що належатиме, одержите”. Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: “Поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших”.
І, прийшовши, найняті близько одинадцятої години одержали по динарію. Перші, прийшовши, подумали, що одержать більше, але й вони одержали по динарію; і, одержавши, стали нарікати на господаря дому, кажучи: “Ці останні працювали одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що перетерпіли денний тягар і спеку!”
Він же сказав у відповідь одному з них: “Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? Візьми своє та йди; я ж хочу і цьому останньому дати, як і тобі; хіба не можна мені зробити те, що хочу, в тому, що моє? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий?”
Так будуть останні першими, і перші останніми; бо багато званих, та мало обраних».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Притча про робітників, яких господар найняв у різний час дня, відкриває глибину Божого милосердя. Ті, хто прийшов навіть в останню годину, отримали таку саму винагороду, як і ті, хто працював від ранку. Це здається несправедливим з людського погляду, але Господь відкриває нам іншу логіку — логіку любові.
Найбільша Божа нагорода — не плата за наші заслуги, а Сам Бог і життя з Ним. Цей дар неможливо поділити на більший чи менший. Кожен, хто щиро приходить до Христа, отримує повноту Його благодаті.
Особливо ця притча звернена до тих, хто давно живе церковним життям. Вона допомагає перевірити, чи не почали ми вважати свої труди підставою для особливих привілеїв перед Богом. Християнин покликаний не заздрити Божій щедрості, а радіти спасінню кожної людини.
Господь навчає, що Його милосердя перевищує людські уявлення про справедливість. Як говорить апостол Яків: «Милість перемагає суд» (Як. 2:13). Тому й ми покликані довіряти Божій любові та вчитися милосердю, яке радіє спасінню кожного.
