Браття, у якому стані хто був покликаний, у тому кожен і залишайся перед Богом. Щодо дівиць я не маю повеління Господнього, а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому. Отже, через теперішні труднощі вважаю за краще, що добре людині залишатися так. Ти поєднаний із жінкою? Не шукай розлучення. Розлучився з жінкою? Не шукай жінки. А втім, якщо й оженишся, не згрішиш, і якщо дівиця вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть скорботи по плоті, а мені вас жаль. Кажу вам, браття: часу вже обмаль. Отже, ті, що мають жінок, нехай будуть, як ті, що не мають; а ті, хто плаче — як ті, хто не плаче; і хто радіє — як ті, хто не радіє; і хто купує — як ті, хто не володіє; і хто користується світом цим — як ті, хто не користуються; бо минає образ світу цього. А я хочу, щоби ви були без турбот. Неодружений піклується про Господнє, як догодити Господу, а одружений піклується про мирське, як догодити жінці. Є різниця між заміжньою і дівицею: незаміжня піклується про Господнє, аби бути святою і тілом, і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. Кажу це вам на вашу ж користь, не задля того, щоби накинути на вас пута, а щоби ви могли жити праведно, і щоби нічого не заважало вам благопристойно і безупинно служити Господу.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?В юдейській традиції подружнє життя вважалося важливим обов'язком, адже пов'язувалося з Божою заповіддю: «Плодіться і розмножуйтеся». Тому безшлюбність сприймалася як виняток, а не як звичайний шлях життя.
Апостол Павло, однак, показує, що існує й інше покликання. Сам він, ставши апостолом, свідомо залишився неодруженим, щоб цілковито присвятити себе служінню Христові. Постійні подорожі, небезпеки та місіонерська праця не дозволяли йому належно піклуватися про сім'ю.
Водночас Павло не стверджує, що безшлюбність є вищою за шлюб. Він лише наголошує: кожен має жити відповідно до того покликання, яке дав йому Бог. Одні служать Господу в подружжі, інші — через добровільне безшлюбне життя.
Апостол також застерігає, щоб навіть сімейне життя не стало самоціллю. Християнська родина покликана будуватися не лише на спільному побуті, а передусім на духовній єдності та житті у Христі. Саме це робить шлюб дорогою до Божого Царства.
