Браття, писав вам у посланні не знатися з блудниками. Втім, не взагалі з блудниками світу цього, або лихварями, або грабіжниками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти з цього світу. Нині написав я вам, щоби ви не зналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником або лихварем, або ідолослужителем, або лихословом, або п’яницею, чи грабіжником; з таким навіть і не їсти. Бо нащо мені судити зовнішніх? Адже й ви судите лише внутрішніх, а зовнішніх судитиме Бог. Отже, вилучіть розпутного з-поміж себе.
Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися в неправедних, а не у святих? Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? А ви, коли судитесь у житейських справах, поставляєте суддями таких, які в церкві нічого не значать. На сором вам кажу: невже немає серед вас жодного мудрого, який міг би розсудити братів своїх? Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними! І те є вже великою поразкою для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? Але ж ви самі кривдите і обдираєте, та ще й братів! Невже не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихослови, ні грабіжники — Царства Божого не успадкують. І такими були деякі з вас; але були обмиті, освячені, виправдані іменем Господа Ісуса Христа і Духом Бога нашого.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Говорячи про життя Коринфської Церкви, апостол Павло дивується, що християни судяться між собою в світських судах. Те, що можна було вирішити всередині церковної громади, вони виносили на розгляд сторонніх людей. Для Павла це було ознакою не лише порушення звичаїв, а насамперед духовної незрілості.
Апостол нагадує, що життя у Царстві Божому ґрунтується не лише на справедливості, а й на братерській любові. Навіть якщо світський суд визнає людину невинною, це ще не означає, що її вчинок є праведним перед Богом.
Павло ставить християнам просте, але важливе запитання: якщо ви справді брати й сестри у Христі, то навіщо судитися між собою? Хіба не краще пробачити, поступитися чи мирно владнати конфлікт? Постійні судові суперечки свідчили про те, що громада втрачала дух братерства.
Для християнина найважливішою є не перемога в суперечці, а збереження любові, миру та єдності. Адже саме братня любов є справжньою ознакою Церкви Христової.
