«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Рівноапостольного великого князя Володимира. День святкування хрещення Русі-України
Апостол: Гал 1:11-19, Євангеліє: Ін 10:1-9
✦
ПІСТГаряча їжа без олії
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро власний шлях до Бога
Гал 1:11-19
Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське;
бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа.
Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань.
Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив
вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю
i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск.
Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять.
Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло розповідає, що після зустрічі з воскреслим Христом дорогою до Дамаска він не поспішав радитися навіть з апостолами. Це може здатися дивним, але Павло розумів: є речі, які людина повинна пережити й осмислити сама у своєму особистому спілкуванні з Богом.
Інші могли поділитися власним досвідом віри, але не могли зробити його досвідом Павла. А саме це було необхідно, адже Господь покликав його бути свідком. Справжній свідок говорить не з чужих слів, а про те, що сам побачив і пережив.
Так само і сьогодні. Ми можемо знати Святе Письмо, церковну традицію та вчення Церкви, але наше свідчення стане по-справжньому переконливим лише тоді, коли ґрунтуватиметься на особистій зустрічі з Христом.
Жодне навчання не може замінити власного духовного шляху. Саме особистий досвід життя з Богом робить віру живою, а свідчення — щирим і переконливим.
ЄВАНГЕЛІЄ
Ін 10:1-9
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
А хто входить у двері, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Щоб правильно зрозуміти слова Христа про Доброго Пастиря, варто пам'ятати, як на Сході пасли овець. Пастир не гнав стадо ззаду, а йшов попереду, показуючи безпечну дорогу серед скель і прірв. У вузьких місцях він зупинявся, і вівці проходили одна за одною саме там, де стояв він.
Таким є і Христос. Він не примушує нас силою, а Сам іде попереду, показуючи шлях до життя. Особливо на вузькій дорозі спасіння ми можемо пройти лише тоді, коли тримаємося поруч із Ним і довіряємо Його проводу.
Бути під проводом Доброго Пастиря — великий Божий дар. Але щоб скористатися цим даром, потрібно прагнути бути з Христом, слухати Його голос, виконувати Його заповіді й дякувати Йому за турботу. Лише той, хто йде за Пастирем, не заблукає і знайде дорогу до вічного життя.
АПОСТОЛпро світло для близьких
1 Кор. 7:12-24
Браття, якщо якийсь брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, нехай не залишає її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його. Бо невіруючий чоловік освячений жінкою віруючою, і невіруюча жінка освячена віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були би нечистими, а тепер вони святі. Якщо ж невіруючий розлучається, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Бог. Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінку?
Тільки кожен поводься так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. Чи покликаний хто обрізаним — не ховайся; чи покликаний хто необрізаним — не обрізуйся. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все — в дотриманні заповідей Божих. Кожний залишайся у тому званні, в якому був покликаний. Якщо рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. Бо раб, покликаний у Господі, — вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. Бо дорогою ціною куплені ви, не ставайте ж рабами людей. У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Чому апостол Павло закликає зберігати сім'ю, навіть якщо лише один із подружжя є християнином? Не лише тому, що шлюб має велику цінність, а насамперед тому, що віруючий може стати живим свідком Божого Царства для своєї сім'ї.
Таке свідчення є особливо непростим, адже саме серед найближчих людей найважче говорити про Бога. Але християнство — це не лише система переконань, до якої потрібно когось схилити. Це життя у Христі, до якого можна запросити власним прикладом.
Головне завдання християнина — не змусити чоловіка чи дружину змінити свої погляди, а дати їм відчути любов, мир і радість Божого Царства. Саме життя, сповнене віри, терпіння й любові, є найпереконливішою проповіддю.
Коли Христос справді присутній у житті одного з подружжя, ця присутність здатна поступово змінювати всю сім'ю. І тоді родина, де спочатку вірував лише один, може стати по-справжньому християнською.
ЄВАНГЕЛІЄпро справедливість, милосердя і віра
Матфея 14:35-15:11
О дного разу, впізнавши Ісуса, мужі землі Геннісаретської сповістили по всій тій окрузі, і принесли до Нього всіх недужих, і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і всі, що доторкнулися, зцілились.
Тоді приходять до Ісуса з Єрусалима книжники та фарисеї, кажучи: «Чому учні Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб?»
Він же сказав їм у відповідь: «Чому й ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого? Бо Бог заповів, кажучи: “Шануй батька й матір” і: “Хто злословить батька або матір, нехай смертю помре”. Ви ж говорите: “Якщо хто скаже батькові або матері: “дар Богові те, чим би ти від мене скористався”, той може і не шанувати батька свого або матір свою”; і ви скасували заповідь Божу ради передання вашого.
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісайя, кажучи: “Наближається до Мене народ цей устами своїми, і язиком Мене шанують, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням, заповідям людським”».
І, покликавши людей, сказав їм: «Слухайте і розумійте! Не те, що входить в уста, сквернить людину, а що виходить із уст, те сквернить людину».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Якщо перенести діалог Христа з книжниками в сучасні реалії, його зміст стане ще зрозумілішим. Книжники дорікали учням Ісуса за порушення людських традицій і звичаїв, що походили від авторитетних учителів. Натомість Христос нагадує: жодна традиція не може бути вищою за Божу заповідь.
Господь не відкидає церковні звичаї чи обряди. Навпаки, вони мають своє важливе місце в житті Церкви. Але небезпека виникає тоді, коли людські приписи починають затьмарювати головне — Божу волю.
Саме тому Ісус протиставляє дрібні обрядові правила Божим заповідям. Він нагадує, що найважливішими є справедливість, милосердя і віра. Без них навіть найретельніше виконання всіх зовнішніх приписів не робить людину ближчою до Бога.
Христос закликає нас не обмежуватися лише зовнішньою побожністю. Справжнє християнське життя починається там, де людські традиції допомагають виконувати Божі заповіді, а не підміняють їх.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Середа, 15 липня 2026
Святці: Рівноапостольного великого князя Володимира. День святкування хрещення Русі-України Апостол: Гал 1:11-19 · Євангеліє: Ін 10:1-9 · Апостол: 1 Кор. 7:12-24 · Євангеліє: Матфея 14:35-15:11 Піст: Гаряча їжа без олії
АПОСТОЛпро власний шлях до БогаГал 1:11-19
Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське;
бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа.
Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань.
Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив
вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю
i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск.
Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять.
Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло розповідає, що після зустрічі з воскреслим Христом дорогою до Дамаска він не поспішав радитися навіть з апостолами. Це може здатися дивним, але Павло розумів: є речі, які людина повинна пережити й осмислити сама у своєму особистому спілкуванні з Богом.
Інші могли поділитися власним досвідом віри, але не могли зробити його досвідом Павла. А саме це було необхідно, адже Господь покликав його бути свідком. Справжній свідок говорить не з чужих слів, а про те, що сам побачив і пережив.
Так само і сьогодні. Ми можемо знати Святе Письмо, церковну традицію та вчення Церкви, але наше свідчення стане по-справжньому переконливим лише тоді, коли ґрунтуватиметься на особистій зустрічі з Христом.
Жодне навчання не може замінити власного духовного шляху. Саме особистий досвід життя з Богом робить віру живою, а свідчення — щирим і переконливим.
ЄВАНГЕЛІЄІн 10:1-9
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
А хто входить у двері, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Щоб правильно зрозуміти слова Христа про Доброго Пастиря, варто пам'ятати, як на Сході пасли овець. Пастир не гнав стадо ззаду, а йшов попереду, показуючи безпечну дорогу серед скель і прірв. У вузьких місцях він зупинявся, і вівці проходили одна за одною саме там, де стояв він.
Таким є і Христос. Він не примушує нас силою, а Сам іде попереду, показуючи шлях до життя. Особливо на вузькій дорозі спасіння ми можемо пройти лише тоді, коли тримаємося поруч із Ним і довіряємо Його проводу.
Бути під проводом Доброго Пастиря — великий Божий дар. Але щоб скористатися цим даром, потрібно прагнути бути з Христом, слухати Його голос, виконувати Його заповіді й дякувати Йому за турботу. Лише той, хто йде за Пастирем, не заблукає і знайде дорогу до вічного життя.
АПОСТОЛпро світло для близьких1 Кор. 7:12-24
Браття, якщо якийсь брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, нехай не залишає її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його. Бо невіруючий чоловік освячений жінкою віруючою, і невіруюча жінка освячена віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були би нечистими, а тепер вони святі. Якщо ж невіруючий розлучається, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Бог. Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінку?
Тільки кожен поводься так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. Чи покликаний хто обрізаним — не ховайся; чи покликаний хто необрізаним — не обрізуйся. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все — в дотриманні заповідей Божих. Кожний залишайся у тому званні, в якому був покликаний. Якщо рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. Бо раб, покликаний у Господі, — вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. Бо дорогою ціною куплені ви, не ставайте ж рабами людей. У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом.
КОМЕНТАРдо Апостола
Чому апостол Павло закликає зберігати сім'ю, навіть якщо лише один із подружжя є християнином? Не лише тому, що шлюб має велику цінність, а насамперед тому, що віруючий може стати живим свідком Божого Царства для своєї сім'ї.
Таке свідчення є особливо непростим, адже саме серед найближчих людей найважче говорити про Бога. Але християнство — це не лише система переконань, до якої потрібно когось схилити. Це життя у Христі, до якого можна запросити власним прикладом.
Головне завдання християнина — не змусити чоловіка чи дружину змінити свої погляди, а дати їм відчути любов, мир і радість Божого Царства. Саме життя, сповнене віри, терпіння й любові, є найпереконливішою проповіддю.
Коли Христос справді присутній у житті одного з подружжя, ця присутність здатна поступово змінювати всю сім'ю. І тоді родина, де спочатку вірував лише один, може стати по-справжньому християнською.
ЄВАНГЕЛІЄпро справедливість, милосердя і віраМатфея 14:35-15:11
О дного разу, впізнавши Ісуса, мужі землі Геннісаретської сповістили по всій тій окрузі, і принесли до Нього всіх недужих, і просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і всі, що доторкнулися, зцілились.
Тоді приходять до Ісуса з Єрусалима книжники та фарисеї, кажучи: «Чому учні Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб?»
Він же сказав їм у відповідь: «Чому й ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого? Бо Бог заповів, кажучи: “Шануй батька й матір” і: “Хто злословить батька або матір, нехай смертю помре”. Ви ж говорите: “Якщо хто скаже батькові або матері: “дар Богові те, чим би ти від мене скористався”, той може і не шанувати батька свого або матір свою”; і ви скасували заповідь Божу ради передання вашого.
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісайя, кажучи: “Наближається до Мене народ цей устами своїми, і язиком Мене шанують, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням, заповідям людським”».
І, покликавши людей, сказав їм: «Слухайте і розумійте! Не те, що входить в уста, сквернить людину, а що виходить із уст, те сквернить людину».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Якщо перенести діалог Христа з книжниками в сучасні реалії, його зміст стане ще зрозумілішим. Книжники дорікали учням Ісуса за порушення людських традицій і звичаїв, що походили від авторитетних учителів. Натомість Христос нагадує: жодна традиція не може бути вищою за Божу заповідь.
Господь не відкидає церковні звичаї чи обряди. Навпаки, вони мають своє важливе місце в житті Церкви. Але небезпека виникає тоді, коли людські приписи починають затьмарювати головне — Божу волю.
Саме тому Ісус протиставляє дрібні обрядові правила Божим заповідям. Він нагадує, що найважливішими є справедливість, милосердя і віра. Без них навіть найретельніше виконання всіх зовнішніх приписів не робить людину ближчою до Бога.
Христос закликає нас не обмежуватися лише зовнішньою побожністю. Справжнє християнське життя починається там, де людські традиції допомагають виконувати Божі заповіді, а не підміняють їх.
