Браття, до багатьох із отців наших не благоволив Бог, тому вони полягли в пустелі. Це все були для нас приклади, щоби ми не жадали лихого, як вони до того були пожадливими. І не служіть ідолам, як дехто з них, як написано: «Народ сів їсти та пити, і встав, щоби веселитися». І не віддаваймося блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. І не спокушаймо Христа, як деякі з них спокусили, і загинули від змій. І не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від губителя. Усе це сталося з ними як приклади, а написано на пересторогу нам, бо за нашого часу прийшов кінець віків. Отже, якщо хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, аби не впасти.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло часто використовує образи Старого Завіту, показуючи, що вони стосуються не лише минулого, а й життя кожного християнина. Він нагадує: події історії спасіння поєднані між собою не лише хронологією, а передусім Завітом — живим союзом Бога і людини.
У Божій історії немає лише минулого чи майбутнього. Кожне Богоявлення, кожна зустріч Бога з людиною відкриває ту саму реальність Царства Божого, яке у всій повноті прийшло у світ через Ісуса Христа. Тому, приєднуючись до Христа, ми стаємо спадкоємцями всієї історії спасіння і духовно причетними до всіх Божих дій у світі.
Саме тому християнство не можна зводити до приватної справи чи зручного способу життя. Воно починається з особистої зустрічі з Христом, але відразу відкриває людину до вселенського життя Церкви й Божого Царства.
Кожен наш вибір, кожен учинок і кожне рішення набувають духовного значення, бо впливають не лише на нас самих, а й на наше свідчення у світі. Саме про таку відповідальність нагадує апостол Павло, закликаючи жити свідомо й вірно своєму покликанню.
