Браття, не через Закон була дарована Авраамові чи нащадкам його обітниця бути спадкоємцем світу, але через праведність віри. Коли спадкоємцями є ті, що опираються на Закон, то даремна віра, обітниця марна; бо Закон спричиняє покарання, бо, де нема Закону, нема і злочину. Тому — через віру, щоби була як дар, аби обітниця була непорушною для всіх нащадків, не лише тих, які за Законом, а й тих, що вірою Авраама, який отець усім нам, як написано: «Я зробив тебе отцем багатьох народів», — перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і викликає неіснуюче до буття. Він у безнадії повірив із надією, через що і став отцем багатьох народів, за сказаним: «Таким буде потомство твоє». І, не ослабнувши вірою, він не подумав, що тіло його, майже сторічного, вже змертвіло, і утроба Сарри вже в омертвінні; і не мав сумніву в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Богові, і, будучи цілком упевненим, що Той у змозі й виконати обіцяне. Тому й поставлено йому в праведність. А втім, не стосовно нього одного написано: «Поставлено йому в праведність», але й стосовно нас: буде поставлено й нам, тим, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Нам часто хочеться спокійного і передбачуваного життя, у якому все йде звичним шляхом, а завтрашній день не приносить несподіванок. Можливо, й Авраам уявляв свою старість саме так. Він не міг передбачити, що Бог дасть йому нове ім’я, а в них із Сарою народиться син. Але в його серці була віра, завдяки якій здійснилося те, чого він навіть не міг очікувати.
Богові можливе те, що з людського погляду здається неможливим. І вся біблійна історія показує, як Бог руйнує наші усталені уявлення про те, «як має бути». У похилому віці Авраам і Сара отримують обіцяного сина. Бог віддає Свого Сина заради спасіння людей. Розіп’ятий Христос воскресає — і тим самим остаточно руйнує людську впевненість у тому, що смерть є нездоланною межею.
Те, що здається світові безумством, у Божому задумі стає шляхом спасіння. Тому віра Авраама — це не просто переконання, що Бог існує. Це готовність довіритися Йому навіть тоді, коли Його обітниця суперечить усьому, що підказують досвід і здоровий глузд.
Віра не гарантує нам передбачуваного життя. Навпаки, вона відкриває можливість для Божої несподіванки. Вірити — означає залишати Богові місце для того, що з людського погляду неможливе, і разом з Авраамом не переставати дивуватися та віддавати Богові славу.
