Браття, знаємо, що Закон — духовний, а я — плотський, проданий гріху. Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моїй плоті, добро, бо бажання добра є в мені, але щоби зробити таке, того не знаходжу. Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. Ось який я відкрив закон: коли я бажаю вчинити добро, у мене виходить зло. Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у Законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріха, який перебуває в членах моїх. Нещасна я людина! Хто визволить мене від тіла цієї смерті? Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, той же самий я розумом служу Закону Божому, а плоттю — закону гріха. Отже, немає нині ніякого осуду тим, хто у Христі Ісусі живе не за плоттю, а за духом, тому що закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?У цьому уривку апостол Павло надзвичайно відверто розповідає про себе, відкриваючи перед читачем усю глибину своєї немочі. «Нещасна я людина!» — говорить він про себе. Але, читаючи ці слова, мимоволі переносиш їх і на себе, і на все людство.
Ця «нещасність», за словами апостола, полягає у глибокому внутрішньому розладі між тим, чого прагне Божий закон у людині, і тим, до чого схиляє її падша природа. Людина бачить добро, бажає його, але часто чинить навпаки.
Дуже часто ми розуміємо, що робимо щось недобре, навіть знаємо, до яких наслідків це може призвести, і все ж продовжуємо так чинити. Наша природа настільки уражена гріхом, що ми не здатні самотужки повністю її змінити.
Гріх — це не просто недолік, якого можна легко позбутися, і не проблема, яку можна вирішити власними силами. Саме тому людина потребує Божої допомоги.
І допомогти нам може лише Господь, Який творить справжнє чудо — поступово преображає людську природу, освячує її та веде до обоження. Те, що неможливе для людини, стає можливим завдяки Божій благодаті.
