«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Вмц. Марини (Маргарити)
Апостол: Рим. 6:11-17, Євангеліє: Матфея 8:14-23
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро боротьбу з гріхом
Рим. 6:11-17
Браття, вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому. Отже, нехай не царює гріх у смертному вашому тілі, щоби вам коритися гріху в похотях його; і не віддавайте членів ваших гріху як знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як такі, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові як знаряддя праведності. Бо гріх над вами не повинен панувати, адже ви не під Законом, а під благодаттю. Що ж? Невже будемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні. Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе як рабів у послух, то ви і є рабами того, кого слухаєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність? Дяка Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняними тому родові вчення, якому віддали себе.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Мертвий — це той, хто не відгукується, коли до нього звертаються. Але кожен наш відгук є вчинком, за яким стоїть людська воля. Саме на цьому ґрунтується заклик апостола Павла до такого способу життя.
«Неможливо, щоб не прийшли спокуси», — сказав одного разу Господь. Ми живемо в таких умовах, що гріховні думки, спокуси й бажання неодмінно торкатимуться нашого серця. Але ми можемо не відповідати на них, так само як мрець не відповідає ні на що.
Водночас надзвичайно важливо не забувати другу частину слів апостола: «вважайте себе... живими для Бога». Якщо, не відгукуючись на гріх, людина водночас залишається відкритою до спілкування з Богом, то гріховні помисли не зможуть опанувати її свідомість, бо її серце буде зайняте Господом.
Саме на цьому простому протиставленні будується вся християнська аскетика — тактика і стратегія боротьби з гріхом.
ЄВАНГЕЛІЄпро рішучість і розсудливість
Матфея 8:14-23
О дного разу прийшовши в дім Петра, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, і доторкнувся до руки її, і покинула її гарячка; і вона встала і служила Йому. Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і всіх недужих зцілив, щоби сповнилося сказане через Ісайю пророка, який говорить: «Він недуги наші узяв і хвороби поніс».
Побачивши ж навколо Себе багато народу, Ісус звелів учням відплисти на другий бік. І підійшовши, один книжник сказав Йому: «Учителю, я піду за Тобою, куди би Ти не пішов». І каже йому Ісус: «Лисиці нори мають і птахи небесні — гнізда, а Син Людськи́й не має де голову прихилити».
Інший же з учнів Його сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти і поховати батька мого». Ісус же сказав йому: «Іди за Мною, і залиши мертвим ховати своїх мерців». І коли увійшов Він у човен, пішли за Ним учні Його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Наш Бог — Бог гармонії та порядку — любить те, що ми називаємо «золотою серединою» або «царським шляхом». Той, Хто підтримує у рівновазі весь всесвіт, знає, наскільки непросто знаходити баланс. А нам, людям, які не мають Його мудрості та всевидіння, майже неможливо уникнути крайнощів.
Таке духовне «ходіння по канату» нам не під силу, особливо коли ми йдемо не так, як святі, — з довірою до Бога, залишивши все позаду, — а несучи із собою тягар власних уявлень про правильне й неправильне, своїх звичок, поглядів і життєвого досвіду. Можливо, усе це в чомусь корисне, але на шляху до Бога часто лише затуманює наш духовний зір. Тоді ми стаємо схожими на того чоловіка з сьогоднішнього Євангелія (Мф. 8:21–22), якому було важко розлучитися з тим, що відділяло його від Бога.
Заклик Христа залишити непохованого батька і йти за Ним багатьом здається жорстоким. Насправді ж Господь закликає нас не прив'язуватися до цього світу, а, тверезо все зваживши, відмовитися від того, що заважає нам іти за Ним. Водночас Він застерігає і від іншої крайності — необдуманого, емоційного пориву. Саме тому іншого чоловіка, який поспішав стати Його учнем (Мф. 8:19–20), Христос закликає до виваженого рішення.
Отже, слідування за Богом потребує водночас рішучості залишити все заради Христа і мудрості, внутрішньої зібраності та розсудливості. Залишається лише навчитися знаходити цей духовний баланс.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Субота, 17 липня 2027
Святці: Вмц. Марини (Маргарити) Апостол: Рим. 6:11-17 · Євангеліє: Матфея 8:14-23 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро боротьбу з гріхомРим. 6:11-17
Браття, вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому. Отже, нехай не царює гріх у смертному вашому тілі, щоби вам коритися гріху в похотях його; і не віддавайте членів ваших гріху як знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як такі, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові як знаряддя праведності. Бо гріх над вами не повинен панувати, адже ви не під Законом, а під благодаттю. Що ж? Невже будемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні. Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе як рабів у послух, то ви і є рабами того, кого слухаєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність? Дяка Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняними тому родові вчення, якому віддали себе.
КОМЕНТАРдо Апостола
Мертвий — це той, хто не відгукується, коли до нього звертаються. Але кожен наш відгук є вчинком, за яким стоїть людська воля. Саме на цьому ґрунтується заклик апостола Павла до такого способу життя.
«Неможливо, щоб не прийшли спокуси», — сказав одного разу Господь. Ми живемо в таких умовах, що гріховні думки, спокуси й бажання неодмінно торкатимуться нашого серця. Але ми можемо не відповідати на них, так само як мрець не відповідає ні на що.
Водночас надзвичайно важливо не забувати другу частину слів апостола: «вважайте себе... живими для Бога». Якщо, не відгукуючись на гріх, людина водночас залишається відкритою до спілкування з Богом, то гріховні помисли не зможуть опанувати її свідомість, бо її серце буде зайняте Господом.
Саме на цьому простому протиставленні будується вся християнська аскетика — тактика і стратегія боротьби з гріхом.
ЄВАНГЕЛІЄпро рішучість і розсудливістьМатфея 8:14-23
О дного разу прийшовши в дім Петра, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, і доторкнувся до руки її, і покинула її гарячка; і вона встала і служила Йому. Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і всіх недужих зцілив, щоби сповнилося сказане через Ісайю пророка, який говорить: «Він недуги наші узяв і хвороби поніс».
Побачивши ж навколо Себе багато народу, Ісус звелів учням відплисти на другий бік. І підійшовши, один книжник сказав Йому: «Учителю, я піду за Тобою, куди би Ти не пішов». І каже йому Ісус: «Лисиці нори мають і птахи небесні — гнізда, а Син Людськи́й не має де голову прихилити».
Інший же з учнів Його сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти і поховати батька мого». Ісус же сказав йому: «Іди за Мною, і залиши мертвим ховати своїх мерців». І коли увійшов Він у човен, пішли за Ним учні Його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Наш Бог — Бог гармонії та порядку — любить те, що ми називаємо «золотою серединою» або «царським шляхом». Той, Хто підтримує у рівновазі весь всесвіт, знає, наскільки непросто знаходити баланс. А нам, людям, які не мають Його мудрості та всевидіння, майже неможливо уникнути крайнощів.
Таке духовне «ходіння по канату» нам не під силу, особливо коли ми йдемо не так, як святі, — з довірою до Бога, залишивши все позаду, — а несучи із собою тягар власних уявлень про правильне й неправильне, своїх звичок, поглядів і життєвого досвіду. Можливо, усе це в чомусь корисне, але на шляху до Бога часто лише затуманює наш духовний зір. Тоді ми стаємо схожими на того чоловіка з сьогоднішнього Євангелія (Мф. 8:21–22), якому було важко розлучитися з тим, що відділяло його від Бога.
Заклик Христа залишити непохованого батька і йти за Ним багатьом здається жорстоким. Насправді ж Господь закликає нас не прив'язуватися до цього світу, а, тверезо все зваживши, відмовитися від того, що заважає нам іти за Ним. Водночас Він застерігає і від іншої крайності — необдуманого, емоційного пориву. Саме тому іншого чоловіка, який поспішав стати Його учнем (Мф. 8:19–20), Христос закликає до виваженого рішення.
Отже, слідування за Богом потребує водночас рішучості залишити все заради Христа і мудрості, внутрішньої зібраності та розсудливості. Залишається лише навчитися знаходити цей духовний баланс.
