Браття, коли ви сходитесь, і в кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на збудування. Якщо хто говорить мовою, говоріть по двоє, або найбільше — по троє, і то по черзі, а один нехай тлумачить. Якщо ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. І пророки нехай говорять по двоє чи по троє, а інші нехай розмірковують. Коли ж іншому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. Бо всі ви один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі наставлялися. І духи пророчі покірні пророкам, тому що Бог є Бог не безладу, а миру.
Як буває по всіх церквах у святих, жінки ваші в церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а покорятися, як і Закон говорить. Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай питають про те вдома у своїх чоловіків, бо сором жінці говорити в церкві. Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, про що я пишу вам, бо це заповіді Господні. А хто не розуміє, нехай не розуміє. Отже, браття мої, дбайте про те, щоби пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; тільки все має бути благопристойно та чинно.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Завершуючи розмову про духовні дари й служіння, апостол Павло закликає, щоб у церковній громаді все відбувалося «пристойно і впорядковано». Він не відкидає різноманітності дарів Святого Духа, але наголошує: кожен дар має служити духовній користі всієї Церкви, а не прославленню окремої людини.
Будь-яке служіння, проповідь чи молитва повинні допомагати людям краще пізнавати Христа, зміцнювати віру та єдність громади. Якщо ж людина шукає лише того, щоб привернути увагу до себе, вона втрачає справжній зміст духовного дару.
Апостол також нагадує про важливість внутрішньої стриманості. Щирі почуття, радість чи сильні духовні переживання самі по собі є добрими, але вони не повинні позбавляти людину самовладання. Справжня дія Святого Духа приносить мир, мудрість і любов, а не безлад чи хаос.
Християнська свобода — це не можливість робити все, що заманеться, а здатність керувати собою заради Бога і ближніх. Там, де є смирення, порядок і любов, духовні дари стають благословенням для всієї Церкви та допомагають кожному зростати в житті з Христом.
