Браття, нагадую вам благовістя, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і стоїте, яким і спасаєтеся, коли додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, якщо тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв: що Христос помер за гріхи наші, за Писаннями, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писаннями, і що явився Кифі, потім дванадцятьом; потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; потім явився Якову, потому — всім апостолам; а після всіх явився і мені, мов якомусь недоноскові. Бо я найменший з апостолів, і недостойний зватися апостолом, тому що гонив Церкву Божу. Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх; втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною. Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Говорячи про своє благовістя, апостол Павло згадує Писання, яке свідчить про смерть і воскресіння Христа. Але якими б важливими не були тексти, вони не можуть замінити живого свідчення людини, яка сама зустріла Воскреслого.
Особливо переконливим є свідчення самого Павла. Він не ходив за Христом під час Його земного служіння, не слухав Його проповідей і навіть не збирався ставати Його учнем. Навпаки, він переслідував християн, вважаючи їх ворогами Божими.
Тому для Павла християнство почалося не з учення, а із зустрічі. На дорозі до Дамаска він зустрів Того, проти Кого, сам того не усвідомлюючи, боровся. І ця зустріч повністю змінила його життя.
Відтоді Павло проповідує не просто певну систему переконань. Він свідчить про Воскреслого, Якого зустрів, і про Царство, реальність якого відкрилася йому особисто. Саме тому його благовістя має таку силу: за його словами стоїть власний досвід людини, життя якої Христос докорінно перемінив.
Християнська віра також і для нас не може залишатися лише знанням текстів чи сукупністю правильних переконань. У її центрі — зустріч із живим Христом, здатна змінити напрямок усього життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро те, чим ми насправді володіємо
Матфея 19:16-26
Одного разу якийсь юнак підійшов до Ісуса, кланяючись Йому, і сказав: «Учителю Благий, що зробити мені благого, щоб мати життя вічне?»
Він же сказав йому: «Чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя, дотримуйся заповідей».
Говорить Йому: «Яких?»
Ісус же сказав: «Не вбиватимеш; не чинитимеш перелюбу; не крастимеш; не лжесвідчитимеш; шануй батька й матір; і любитимеш ближнього твого, як самого себе».
Говорить Йому юнак: «Усе це зберіг я від юності моєї; чого ще бракує мені?»
Сказав йому Ісус: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай твоє добро і дай убогим; і матимеш скарб на небі; і приходь і йди за Мною». Почувши ж слово те, юнак відійшов засмучений, бо мав багато майна.
Ісус же сказав учням Своїм: «Амінь кажу вам, що трудно ввійти багатому в Царство Небесне. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Почувши ж, учні Його дуже дивувалися, кажучи: «Хто ж може спастися?» Ісус же, пильно глянувши, сказав їм: «У людей це неможливо, в Бога ж усе можливо».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Діалог Христа з багатим юнаком — одне з тих євангельських місць, які легко викликають у нас тривогу. Почувши: «Продай твоє добро і дай убогим», ми мимоволі приміряємо ці слова на себе і відразу відчуваємо, наскільки важко було б їх виконати.
Але справа не лише в майні. Христос торкається значно глибшої проблеми — того, на що людина покладається у своєму житті. Ми легко починаємо бачити в достатку, власності й матеріальній забезпеченості гарантію свого майбутнього. І тоді володіння непомітно перетворюється на залежність.
Щось подібне пережив Ізраїль після виходу з Єгипту. Рабство було тяжким, але забезпечувало хоча б мінімальну передбачуваність. Свобода ж вимагала довіри Богові. Тому знайоме рабство часом здавалося безпечнішим за невідомість свободи.
Саме в цьому сенсі слова Христа стосуються кожного, навіть якщо Він не закликає кожного буквально продати все своє майно. Питання в іншому: чи можемо ми розлучитися з тим, чим володіємо, якщо цього вимагатиме шлях за Христом?
Раб відрізняється від вільного тим, що не може залишити свого господаря. Тому якщо майно, достаток чи відчуття забезпеченості стали тим, без чого ми вже не уявляємо свого життя, варто запитати: ми володіємо ними чи вже вони володіють нами?
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Неділя, 31 серпня 2025
Святці: Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці. Сщмч. Кипріана, єпископа Карфагенського Апостол: 1 Кор. 15:1-11 · Євангеліє: Матфея 19:16-26 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро силу особистого свідчення1 Кор. 15:1-11
Браття, нагадую вам благовістя, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і стоїте, яким і спасаєтеся, коли додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, якщо тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв: що Христос помер за гріхи наші, за Писаннями, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писаннями, і що явився Кифі, потім дванадцятьом; потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; потім явився Якову, потому — всім апостолам; а після всіх явився і мені, мов якомусь недоноскові. Бо я найменший з апостолів, і недостойний зватися апостолом, тому що гонив Церкву Божу. Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх; втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною. Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
КОМЕНТАРдо Апостола
Говорячи про своє благовістя, апостол Павло згадує Писання, яке свідчить про смерть і воскресіння Христа. Але якими б важливими не були тексти, вони не можуть замінити живого свідчення людини, яка сама зустріла Воскреслого.
Особливо переконливим є свідчення самого Павла. Він не ходив за Христом під час Його земного служіння, не слухав Його проповідей і навіть не збирався ставати Його учнем. Навпаки, він переслідував християн, вважаючи їх ворогами Божими.
Тому для Павла християнство почалося не з учення, а із зустрічі. На дорозі до Дамаска він зустрів Того, проти Кого, сам того не усвідомлюючи, боровся. І ця зустріч повністю змінила його життя.
Відтоді Павло проповідує не просто певну систему переконань. Він свідчить про Воскреслого, Якого зустрів, і про Царство, реальність якого відкрилася йому особисто. Саме тому його благовістя має таку силу: за його словами стоїть власний досвід людини, життя якої Христос докорінно перемінив.
Християнська віра також і для нас не може залишатися лише знанням текстів чи сукупністю правильних переконань. У її центрі — зустріч із живим Христом, здатна змінити напрямок усього життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро те, чим ми насправді володіємоМатфея 19:16-26
Одного разу якийсь юнак підійшов до Ісуса, кланяючись Йому, і сказав: «Учителю Благий, що зробити мені благого, щоб мати життя вічне?»
Він же сказав йому: «Чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя, дотримуйся заповідей».
Говорить Йому: «Яких?»
Ісус же сказав: «Не вбиватимеш; не чинитимеш перелюбу; не крастимеш; не лжесвідчитимеш; шануй батька й матір; і любитимеш ближнього твого, як самого себе».
Говорить Йому юнак: «Усе це зберіг я від юності моєї; чого ще бракує мені?»
Сказав йому Ісус: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай твоє добро і дай убогим; і матимеш скарб на небі; і приходь і йди за Мною». Почувши ж слово те, юнак відійшов засмучений, бо мав багато майна.
Ісус же сказав учням Своїм: «Амінь кажу вам, що трудно ввійти багатому в Царство Небесне. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Почувши ж, учні Його дуже дивувалися, кажучи: «Хто ж може спастися?» Ісус же, пильно глянувши, сказав їм: «У людей це неможливо, в Бога ж усе можливо».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Діалог Христа з багатим юнаком — одне з тих євангельських місць, які легко викликають у нас тривогу. Почувши: «Продай твоє добро і дай убогим», ми мимоволі приміряємо ці слова на себе і відразу відчуваємо, наскільки важко було б їх виконати.
Але справа не лише в майні. Христос торкається значно глибшої проблеми — того, на що людина покладається у своєму житті. Ми легко починаємо бачити в достатку, власності й матеріальній забезпеченості гарантію свого майбутнього. І тоді володіння непомітно перетворюється на залежність.
Щось подібне пережив Ізраїль після виходу з Єгипту. Рабство було тяжким, але забезпечувало хоча б мінімальну передбачуваність. Свобода ж вимагала довіри Богові. Тому знайоме рабство часом здавалося безпечнішим за невідомість свободи.
Саме в цьому сенсі слова Христа стосуються кожного, навіть якщо Він не закликає кожного буквально продати все своє майно. Питання в іншому: чи можемо ми розлучитися з тим, чим володіємо, якщо цього вимагатиме шлях за Христом?
Раб відрізняється від вільного тим, що не може залишити свого господаря. Тому якщо майно, достаток чи відчуття забезпеченості стали тим, без чого ми вже не уявляємо свого життя, варто запитати: ми володіємо ними чи вже вони володіють нами?
